Батьки Олени Шуляк — інженери за фахом. Батько Олексій родом із Волинської області, мати — з Черкаської, з корінням у селі Москаленки колишнього Чорнобаївського району. У 1970-х роках, коли Київ активно забудовувався новими районами, вони отримали квартиру в Мінському масиві, що пізніше став Оболонським. Саме тут, серед панельних дев’яти- та шістнадцятиповерхівок, зелених дворів і будівельних мікрорайонів, минуло дитинство їхньої доньки — майбутньої народної депутатки та екс-голови партії «Слуга народу».
Батько передав не лише по батькові — Олексіївна, — а й волинську стійкість, уміння триматися в будь-яких умовах і цінувати практичний результат. Мати додала черкаську теплоту, зв’язок із землею та розуміння, що справжня сила — в спільноті й традиціях. Разом вони створили дім, де освіта вважалася головним капіталом, а вміння планувати й рахувати — щоденною навичкою. Ці уроки лягли в основу характеру Олени: аналітичного, цілеспрямованого й водночас чутливого до людей.
Сьогодні, коли її шлях від скромної квартири на Оболоні до керівництва парламентським комітетом з питань місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування вже описаний, чітко видно, наскільки глибоко родинне коріння вплинуло на вибір спеціальності, стиль роботи й навіть теми, яким вона присвятила роки. Інженерна точність батьків перетворилася на реформи, що стосуються кожного українця, який будує дім або живе в громаді.
Оболонь 1970-х: нове життя в панельних висотках
На початку 1970-х північ Києва ще пам’ятала луки й річище давньої Почайни. Тут розгорталося масштабне будівництво — один із найбільших житлових масивів країни. Група інженерів і архітекторів з інституту «Київпроект» спроєктувала мікрорайони з поліпшеними панельними й цегляними будинками. Перші мешканці заселилися 1972 року, а до середини десятиліття район уже набув свого характеру: широкі проспекти, зелені зони між будинками й відчуття, що місто росте разом із людьми.
Молоді інженери, які приїхали з регіонів, часто отримували тут квартири саме тому, що держава потребувала фахівців для розвитку столиці. Для батьків Олени це стало не просто дахом над головою, а стартовим майданчиком. У типовій радянській квартирі з розрахунками на столі й планами на майбутнє росла дівчинка, яка з ранніх років бачила, як батьки розв’язують реальні завдання: оптимізують процеси, економлять ресурси, будують на довгострокову перспективу. Такий фон формував практичний погляд на життя — без ілюзій, але з вірою у власні сили.
Частину дитинства Олена проводила в родичів матері в Москаленках. Село з населенням близько півтори тисячі осіб, школа, поля — класична центральноукраїнська картина. Контраст між динамічним Києвом і спокійною черкаською землею вчив бачити країну цілісно, а не лише з точки зору столиці. Пізніше це відобразиться в її роботі над законами, які посилюють саме громади й регіони.
Батько з Волині: стійкість і практичність у характері
Волинська земля — це ліси, озера, давні шляхи й люди, які століттями вміли зберігати ідентичність. Батько Олени Шуляк приніс у київську квартиру саме цю волинську загартованість: уміння працювати руками й головою одночасно, не чекати легких рішень і цінувати результат, отриманий працею. Інженерна професія в ті роки вимагала й точності розрахунків, і вміння домовлятися з реальністю — дефіцитом матеріалів, жорсткими планами, потребою «викручуватися».
Цей підхід передався доньці. Коли Олена обирала спеціальність «економіка й управління в будівництві» в Національному транспортному університеті (тоді — Українському транспортному), вона продовжувала родинну лінію. Не абстрактні цифри, а цифри, прив’язані до реальних об’єктів: будинків, доріг, інфраструктури. Пізніше, вже в бізнесі, вона працювала в сфері аудиту й девелопменту — буквально перевіряла й удосконалювала те, що інші будували. Волинська практичність перетворилася на професійну експертизу.
Мати з черкаського коріння: земля, традиції й людське тепло
Черкаська область — серце України, родючі землі, близькість до Дніпра, багата історія. Коріння матері в Москаленках Чорнобаївського району (нині — Іркліївська громада Золотоніського району) дали Олені інше вимірювання: зв’язок із землею, розуміння, що за кожною цифрою стоять люди й їхнє щодення. Літні поїздки в село, спілкування з родичами, спостереження за сільським життям формували емпатію — якість, що пізніше проявилася в отриманні другої вищої освіти з психології в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Мати-інженерка вчила не лише точності, а й уміння слухати, підтримувати, створювати атмосферу, в якій можна зростати. У домі, де обоє батьків працювали в технічній сфері, саме це поєднання розрахунку й людяності стало нормою. Олена згодом часто наголошувала на важливості балансу між жорсткими рішеннями та увагою до людей — підхід, рідкісний для багатьох політиків, але природний для людини з таким родинним тлом.
Уроки інженерів: освіта, самостійність і вміння будувати
Батьки Олени Шуляк належали до покоління, для якого вища освіта була головним соціальним ліфтом. Вони не просто закінчили виші — вони застосовували знання щодня, в умовах, коли доводилося рахувати кожну копійку й кожен метр. Донька ввібрала головне: знання не дають автоматично успіх, але без них неможлива справжня незалежність.
У школі № 231 на Оболоні Олена вчилася відмінно й проявляла лідерські якості. Це не випадковість — у родині цінували дисципліну й результат. Після школи — диплом з відзнакою 1997 року, потім сертифікат аудитора, МВА в Міжнародному інституті менеджменту та психологія. Кожен крок логічно продовжував попередній. Інженерні гени проявилися в умінні бачити систему цілісно: від фундаменту до даху, від ідеї до реалізації.
Батьки навчили не чекати подарунків від життя, а створювати їх самостійно — і цей принцип став одним із найстійкіших у характері Олени Шуляк.
Від родинних цінностей до політичних рішень
Коли Олена Шуляк 2019 року стала народною депутаткою, а пізніше очолила комітет Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, багато хто побачив у цьому логічне продовження родинної історії. Людина, яка виросла в родині інженерів-будівельників, отримала можливість впливати на правила гри в тій самій сфері, з якою були пов’язані батьки.
Реформи, які вона ініціювала й підтримувала — цифровізація дозвільних процедур у будівництві, посилення ролі громад, спрощення доступу до землі та інфраструктури — несуть відбиток того самого інженерного мислення: прибрати зайві ланки, зробити процес прозорим і прогнозованим, щоб люди могли будувати своє життя самі. Регіональне коріння допомогло не замикатися лише на Києві: розуміння, що справжня Україна — це й волинські села, й черкаські поля, й нові київські райони, стало професійною перевагою.
Родинна традиція сьогодні: чоловік, донька й продовження шляху
Зараз Олена Шуляк заміжня за Олександром Шуляком, керівником юридичної фірми «Енжиай Груп», що спеціалізується на нерухомості. Їхній тандем — ще один приклад синергії: її досвід у будівництві та аудиті, його — у правовому супроводі угод. Донька Дар’я навчається в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, обираючи глобальний погляд, але зберігаючи родинну ставку на освіту й самостійність.
Цікаві факти про родину Олени Шуляк:
- Дівоче прізвище — Оксенюк (іноді помилково пишуть Осенюк); батько Олексій дав доньці по батькові.
- Школа № 231 на Оболоні стала місцем, де вперше проявилися лідерські якості.
- Вибір спеціальності «економіка й управління в будівництві» напряму пов’язаний із фахом батьків.
- В Олени є сестра Тетяна, яка також працює в сфері точних розрахунків — фінансовому секторі, продовжуючи родинну традицію аналізу й планування.
- Літні поїздки до Черкас і спілкування з родичами в Москаленках допомогли зберегти зв’язок із «великою Україною» за межами столиці.
| Рік | Подія | Зв’язок із батьками та корінням |
|---|---|---|
| 1976 | Народження Олени в Києві | Батьки-інженери отримують квартиру в новому районі Оболонь |
| 1990-ті | Закінчення школи № 231 | Вплив родинних цінностей дисципліни та освіти |
| 1997 | Диплом з відзнакою з економіки будівництва | Пряме продовження інженерної лінії батьків |
| 2019–2025 | Робота в парламенті та на чолі партії | Реформи в містобудуванні та розвитку громад відображають родинний досвід «будівництва» |
Родинне коріння — це не просто біографічна деталь. Для Олени Шуляк воно стало тим невидимим фундаментом, на якому тримається й кар’єра, й здатність зберігати внутрішню опору в найскладніших обставинах.
Чому історія батьків Олени Шуляк важлива сьогодні
В епоху, коли багато хто шукає «історії успіху», приклад родини Шуляк нагадує: справжнє коріння рідко буває гучним. Інженери з Волині та Черкащини, які отримали в 1970-х звичайну квартиру в районі, що будувався, виховали людину, яка згодом впливала на правила будівництва й розвитку цілої країни. Це історія не про привілеї, а про передачу цінностей: поваги до знань, уміння рахувати й планувати, зв’язку із землею та людьми.
Для тих, хто тільки починає цікавитися біографіями публічних людей, важливо розуміти: за кожним гучним ім’ям майже завжди стоїть тиха, але міцна родинна історія. Вивчення регіонального коріння, професій батьків, місць, де минуло дитинство, допомагає побачити людину об’ємно — не лише як політика чи бізнесмена, а й як продовжувача певної традиції.
Олена Шуляк та її батьки — яскравий приклад того, як скромний початок у панельній квартирі на Оболоні, волинська стійкість і черкаська теплота можуть вирости в масштабну роботу на благо країни. Ця історія продовжує жити в рішеннях, які сьогодні впливають на те, як українці будують домівки, розвивають громади й планують майбутнє.
