Євген Попов — це не просто чоловік телеведучої Ольги Скабеєвої. Він досвідчений кореспондент, який висвітлював революції та міжнародні кризи, телеведучий, чиїй голосу довіряють в одному з найрейтинговіших ток-шоу країни, та депутат Державної Думи, відповідальний за питання інформаційної політики. Його історія — це шлях людини, яка пройшла від владивостокського радіо до московських студій і парламентських залів, зберігаючи внутрішню цілісність та здатність дивуватися світові.
Історія їхнього з Ольгою Скабеєвою кохання почалася в Нью-Йорку, де обидва працювали кореспондентами. Другий шлюб для кожного став точкою відліку нового життя: у 2013 році вони одружилися, а вже в січні 2014-го народився син Захар. Сьогодні подружжя не лише разом виховує підлітка, а й щодня виходить в прямий ефір, де їхній професійний тандем став візитівкою програми «60 хвилин». Цей союз — рідкісний приклад, коли особисті стосунки органічно переплітаються з публічною діяльністю, посилюючи одне одного.
Шлях Євгена Георгійовича цікавий як для початківців-журналістів, які шукають орієнтири в професії, так і для тих, хто прагне глибше зрозуміти, як формується сучасний російський медіапростір. У ньому поєднуються далекосхідна загартованість, досвід роботи в гарячих точках і вміння знаходити баланс між гострими ефірними темами та сімейним життям. Розберемо все по порядку — від перших кроків до актуальних подій 2026 року.
Ранні роки у Владивостоці: перші уроки публічності
Євген Георгійович Попов народився 11 вересня 1978 року у Владивостоці. Місто-порт на краю країни з його морськими вітрами та ритмом далекосхідного життя значною мірою сформувало характер майбутнього журналіста. Батько пішов із сім’ї рано, і Євген проводив літо в Одесі, але основне виховання лягло на плечі мами та бабусі. Вже в шкільні роки він узяв на себе «чоловічі» обов’язки в домі — і водночас відкрив для себе світ радіо.
У старших класах Попов вів дитячу програму «Саквояж» на місцевому радіо, потім — випуски новин і перейшов на телебачення. Це було не просто хобі — це було покликання. Голос, який лунав в ефірі, вчив його відповідальності: кожне слово мало бути точним, а інтонація — передавати сутність. Далекосхідна школа журналістики дала йому те, чого не завжди вистачає столичним випускникам: уміння працювати в умовах обмежених ресурсів і щиру любов до регіону, який згодом він захищатиме вже з трибуни Держдуми.
Освіта та старт кар’єри: від Примор’я до перших відряджень
У 2000 році Євген закінчив факультет журналістики Далекосхідного державного університету. Практика почалася ще під час навчання: робота в ОТВ-Прим, ГТРК «Владивосток» та інших місцевих компаніях. Одразу після диплома його зарахували до далекосхідного філіалу «Вестей» — і майже одразу відрядили до Північної Кореї. Це стало серйозним випробуванням для молодого кореспондента.
У 2002 році Попова перевели до Москви. А вже в 2003-му він опинився в українському бюро каналу «Росія», де висвітлював події Помаранчевої революції. Масові протести, політичні пристрасті, робота в умовах інформаційного протистояння — усе це стало чудовою школою. Молодий журналіст навчився не просто збирати факти, а й відчувати настрої вулиці, розуміти мотиви різних сторін. Цей досвід знадобився згодом, коли він повернувся до політичної аналітики.
Америка та перша сім’я: роки становлення та випробувань
У 2007 році Євгена направили до США — спочатку кореспондентом, а потім керівником нью-йоркського бюро «Вестей». Американське життя, президентські кампанії, економічна криза 2008 року — він висвітлював усе це з перших рук. Саме в Нью-Йорку відбулася його перша зустріч із журналістикою високого рівня та перше серйозне кохання.
Анастасія Чуркіна, донька відомого дипломата Віталія Чуркіна, працювала кореспонденткою Russia Today. Їхній шлюб тривав кілька років, але в 2012 році завершився розлученням. Це був період професійного зростання та особистих пошуків. Робота в США загартувала характер Попова: він навчився швидко адаптуватися, будувати контакти та зберігати професійну об’єктивність навіть у складних умовах.
Зустріч, яка змінила все: Ольга Скабеєва та новий союз
У Нью-Йорку доля звела Євгена з Ольгою Скабеєвою — кореспонденткою ВГТРК, яка приїхала у відрядження. Їхнє знайомство переросло в глибокі почуття. Для обох це був другий шлюб. У квітні 2013 року вони одружилися саме в Нью-Йорку — місті, яке стало для них символом нового життя.
Їхній союз вийшов по-справжньому міцним: уже через дев’ять місяців, 14 січня 2014 року, народився син Захар. Подружжя повернулося до Росії й почало будувати не лише сімейне, а й професійне майбутнє разом.
Це був момент, коли особисте щастя збіглося з кар’єрним піднесенням. Євген продовжив роботу в «Вестях», вів авторські програми, заміняв ведучих у прайм-таймі. А Ольга стала однією з найпомітніших кореспонденток каналу.
«60 хвилин»: як чоловік Скабеєвої та його дружина створили феномен ток-шоу
12 вересня 2016 року на «Росії-1» стартувала програма «60 хвилин» з Євгеном Поповим та Ольгою Скабеєвою. Формат — щоденне обговорення найгостріших тем з політиками, експертами та громадськими діячами — одразу завоював аудиторію. Програма швидко увійшла в трійку лідерів, а згодом обійшла багатьох конкурентів.
Подружжя чудово доповнює одне одного в ефірі: Скабеєва часто ставить жорсткі питання, Попов — спокійніший і аналітичніший. Їхня хімія помітна навіть глядачам, далеким від телебачення. За роки роботи програма отримала кілька престижних нагород, зокрема ТЕФІ у 2017, 2018 та 2025 роках. У 2025 році вони знову стали лауреатами в номінації «Ведучий денного громадсько-політичного ток-шоу».
Працювати в парі з дружиною — це водночас і перевага, і величезна відповідальність. Потрібно вміти розділяти ролі на екрані й удома, зберігати повагу та професійність навіть після складних ефірів.
Політична кар’єра: від журналіста до депутата Держдуми
У 2021 році Євген Попов вирішив спробувати себе в політиці. Він балотувався до Державної Думи VIII скликання від партії «Єдина Росія» по Кунцевському одномандатному округу Москви № 197. Вибори пройшли з високою конкуренцією — суперником був кандидат від КПРФ Михайло Лобанов. За підсумками голосування Попов набрав 35,17 % і переміг.
З жовтня 2021 року він депутат і заступник голови Комітету з інформаційної політики, інформаційних технологій і зв’язку. У цій ролі він займається питаннями медіа, цифрової безпеки та розвитку інформаційного простору. У квітні 2026 року Євген подав документи на попереднє голосування «Єдиної Росії» — підтвердивши намір продовжувати політичну діяльність.
Ключові нагороди та визнання
| Рік | Нагорода | За що присуджено |
| 2017 | «Золоте перо Росії» | За розвиток дискусійних майданчиків на ТБ (спільно з О. Скабеєвою) |
| 2017, 2018, 2025 | Премія ТЕФІ | У номінаціях ведучого громадсько-політичного ток-шоу |
| 2023 | Премія уряду РФ у сфері ЗМІ | За громадянську мужність та успішний захист інтересів Вітчизни в інформаційному протистоянні |
Дані базуються на офіційних джерелах і Вікіпедії (станом на квітень 2026 року).
Сім’я у 2026 році: Захар, баланс і нові виклики
Синові Захару в 2026 році виповнилося 12 років. Батьки намагаються оберігати його від надмірної уваги преси, але іноді діляться сімейними моментами. Подружжя живе в щільному графіку: зйомки, засідання в Держдумі, відрядження. Проте їм вдається зберігати гармонію.
Євген часто говорить про важливість сім’ї як надійної опори. В умовах, коли обоє — публічні люди, особливо цінується вміння слухати одне одного й знаходити час для простих радощів. Їхня історія показує: навіть у найнасиченішому професійному житті можна зберегти тепло домашнього вогнища.
Громадський образ і погляд у майбутнє
Євген Попов — постать, яка викликає різні оцінки. В Росії його цінують за професіоналізм та вміння вести складні дискусії. За кордоном він, як і багато російських журналістів та депутатів, перебуває під санкціями з 2022 року — через публічну позицію щодо спеціальної військової операції. Подружжя відкидає звинувачення в пропаганді, наголошуючи, що виконує свою журналістську та громадянську місію.
У 2024–2025 роках Попов неодноразово заміняв Дмитра Кисельова в програмі «Вісті тижня». У 2025 році разом із дружиною знову отримав ТЕФІ. А в 2026-му продовжує активну роботу й в ефірі, і в парламенті.
Його шлях — це приклад того, як людина з далекосхідного міста може пройти через світові столиці, особисті випробування та професійні вершини, залишаючись вірною своїм принципам. Для одних він — чоловік Скабеєвої та ведучий «60 хвилин». Для інших — депутат, який відстоює інтереси свого округу й країни. А по суті — журналіст, який продовжує ставити питання й шукати відповіді разом зі своєю аудиторією.
І ця розмова, судячи з усього, триватиме ще довго.
