У середині 2026 року посаду міністра оборони України обіймає тимчасово виконуючий обов’язки генерал-майор Євгеній Хмара — людина з багатим бойовим досвідом у спецпідрозділах СБУ. До нього лише пів року відомством керував Михайло Федоров, технократ і архітектор цифрових реформ, чия відставка спричинила хвилі протестів по всій країні. Ця посада — одна з найнапруженіших в українській владі: вона поєднує адміністративне управління Збройними силами, контроль над закупівлями та пряму відповідальність перед президентом за стан оборони в умовах затяжної війни.
Міністр оборони України — не просто чиновник. Це фігура, від рішень якої залежить постачання бригад на фронті, розвиток дронових програм, реформа мобілізаційної системи і навіть міжнародні переговори щодо військової допомоги. За роки повномасштабного вторгнення посада змінювалася вже чотири рази, і кожен новий керівник приносив свій стиль: від дипломатичного до технологічного.
Сьогодні, коли війна триває вже п’ятий рік, від міністра чекають не гучних заяв, а конкретних результатів — від захисту неба до прозорих закупівель і впровадження штучного інтелекту в планування операцій.
Як влаштована посада та які реальні повноваження має міністр
Міністерство оборони України — центральний орган виконавчої влади, який керує Збройними силами і відповідає за реалізацію державної політики у сфері оборони. Міністра призначає президент за погодженням із Верховною Радою, а підпорядковується він безпосередньо главі держави з питань, пов’язаних із конституційними повноваженнями верховного головнокомандувача.
У повсякденній роботі міністр здійснює військово-політичне та адміністративне управління армією. Він формує оборонний бюджет, контролює закупівлі озброєння і техніки, відповідає за бойову готовність частин, соціальний захист військовослужбовців і координацію з іншими відомствами. У воєнний час ці функції стають ще жорсткішими: міністерство забезпечує постачання фронту, розвиток оборонно-промислового комплексу та впровадження нових технологій.
На практиці це виглядає так. Міністр затверджує плани мобілізації, розподіляє західну військову допомогу, запускає програми з виробництва безпілотників і стежить, щоб гроші не «витікали» в тіньові схеми. При цьому Генеральний штаб і головнокомандувач ЗСУ залишаються окремою вертикаллю — саме тут часто виникають тертя між цивільним керівництвом міністерства та військовими професіоналами.
Коротка історія посади: від перших днів незалежності до війни
Посада з’явилася одразу після проголошення незалежності. Першим міністром оборони став Костянтин Морозов — генерал армії, який у 1991–1993 роках створював українську армію практично з нуля, виводячи війська із радянських структур. Далі йшли військові професіонали радянської школи: Віталій Радецький, Олександр Кузьмук (найдовший термін — майже п’ять років), Євген Марчук.
Після Революції гідності та початку війни на Донбасі посаду обійняли люди, які мали перебудувати армію під стандарти НАТО. Степан Полторак протримався майже п’ять років (2014–2019), Андрій Загороднюк намагався впроваджувати західні підходи, Олексій Резніков керував відомством у найважчі місяці 2022–2023 років.
Із вересня 2023-го по липень 2025-го міністром був Рустем Умеров — кримський татарин, економіст і бізнесмен. Він зосередився на закупівлях, розвитку miltech і міжнародній допомозі. Потім пів року посаду обіймав Денис Шмигаль, після чого в січні 2026-го прийшов Михайло Федоров.
| Міністр | Період | Ключові особливості |
|---|---|---|
| Рустем Умеров | 6 вересня 2023 — 17 липня 2025 | Фокус на закупівлях, miltech, міжнародній допомозі |
| Денис Шмигаль | 17 липня 2025 — 13 січня 2026 | Перехідний період, акцент на логістиці |
| Михайло Федоров | 14 січня — 15 липня 2026 | Цифровізація, дрони, реформа ТЦК |
| Євгеній Хмара (т.в.о.) | з 16 липня 2026 | Бойовий досвід СБУ, спецпідрозділи |
Дані зібрано на основі офіційних списків і повідомлень Міністерства оборони України та відкритих джерел Вікіпедії.
Михайло Федоров: технократ на військовій посаді
Михайло Альбертович Федоров народився 21 січня 1991 року у Василівці Запорізької області. Виріс у звичайній сім’ї, закінчив факультет соціології Запорізького національного університету, займався digital-маркетингом і заснував власну SMM-студію. У 2019 році став одним із ключових digital-стратегів кампанії Володимира Зеленського, після чого очолив щойно створене Міністерство цифрової трансформації.
Саме за нього з’явився застосунок «Дія», цифрові паспорти, сервіси для бізнесу та масштабна програма цифрової освіти. Коли в січні 2026-го президент запропонував йому Міноборони, багато хто здивувався: у 34-річного політика не було військової освіти. Зеленський пояснив вибір просто — Федоров глибоко розумів тему дронів і вмів швидко впроваджувати технології.
За пів року Федоров встиг чимало. Він обмежив використання Starlink російськими військами, різко збільшив закупівлі безпілотників, запустив і розширив систему «єБали» (бонуси підрозділам за знищену техніку противника, які можна обміняти на нове обладнання), розпочав реформу оборонних закупівель і спробував перевести міністерство на стандарти НАТО. Пріоритетами стали захист неба, постачання фронту та реформа територіальних центрів комплектування.
Однак саме реформа ТЦК і спроба змінити систему контрактів викликали жорсткий опір. Конфлікт із головнокомандувачем Олександром Сирським став публічним. 15 липня 2026 року Федоров подав у відставку, а наступного дня президент офіційно звільнив його з посади. Відставка викликала акції підтримки по всій Україні — люди виходили з плакатами, вимагаючи повернути міністра і відправити у відставку Сирського.
Федоров сам визнав, що головною помилкою стало недостатнє спілкування з суспільством і військовими під час запуску першого етапу армійської реформи. Він пішов, заявивши, що продовжить працювати над планом «AIR–LAND–ECONOMY» — захист неба, зупинка фронту та економічний тиск на противника.
Євгеній Хмара: бойовий генерал на перехідний період
Після відставки Федорова обов’язки міністра оборони виконує генерал-майор Євгеній Леонідович Хмара. Він починав службу в органах держбезпеки у 2011 році, тривалий час працював у Центрі спеціальних операцій «А» (легендарна «Альфа»). Брав участь в обороні Києва в перші дні повномасштабного вторгнення, виконував завдання на Донбасі, а у 2022 році керував операцією з визволення острова Зміїний.
У серпні 2025-го Хмара очолив Центр спеціальних операцій «А», а з січня 2026-го тимчасово виконував обов’язки голови СБУ. 16 липня президент доручив йому обов’язки міністра оборони, 17 липня це рішення підтвердив уряд, а 20 липня Кабінет міністрів офіційно поклав на нього тимчасове виконання обов’язків.
Хмара — людина з реальним бойовим досвідом і розумінням, як працюють спецпідрозділи та дронові групи. Президент підкреслив, що генерал продовжить реформи в оборонному секторі. Поки його кандидатуру ще не затверджено Радою як постійного міністра, але вже зараз він відповідає за стабільність відомства в один із найскладніших періодів.
Що чекає на міністерство в найближчі місяці
Головні виклики залишаються колишніми. Потрібно продовжувати нарощувати виробництво дронів і засобів радіоелектронної боротьби, завершувати реформу системи комплектування, підвищувати грошове забезпечення військовослужбовців і робити закупівлі максимально прозорими. Водночас міністерство має працювати із західними партнерами, залучати інвестиції в український ВПК і впроваджувати штучний інтелект у системи управління вогнем і прогнозування атак.
Досвід останніх років показав: суто військовий підхід і суто технологічний підхід окремо працюють гірше, ніж їхнє поєднання. Умеров будував систему закупівель, Федоров намагався привнести швидкість і цифрові інструменти, Хмара приносить розуміння реальної бойової роботи спецназу. Який баланс вийде — покаже найближчий час.
Міністр оборони України сьогодні — це людина на стику політики, технологій і війни. Від його рішень залежать життя тисяч людей на фронті та стійкість усієї країни. Посада залишається однією з найважчих і найважливіших в українській владі, а кожне нове призначення викликає не просто кадрові розмови, а справжні суспільні дискусії про те, якою має бути сучасна оборона.
