У команді Володимира Зеленського сьогодні працюють 15 осіб різних статусів — від єдиного штатного радника з комунікацій до позаштатних експертів з урядовим минулим і спеціальних уповноважених із реабілітації ветеранів. Після відставки Андрія Єрмака в листопаді 2025 року та приходу Кирила Буданова до керівництва Офісом Президента список помітно оновився: замість попереднього вузького кола з’явилися постаті з реальним управлінським досвідом в економіці, інфраструктурі та стратегічних галузях. Ці люди не просто «нашептують на вухо» — вони готують аналітику, формулюють меседжі та допомагають балансувати між фронтом, відновленням і міжнародними переговорами в умовах затяжної війни.
Їхній вплив проявляється не в гучних заявах, а в тихих, але точних коригуваннях політики: від залучення інвестицій до адаптації міст під потреби людей з інвалідністю. Система залишається гнучкою й непрозорою водночас — позаштатні радники працюють на громадських засадах, зберігаючи свободу від бюрократії, але й відповідальність тут розмита.
Саме ця «сіра зона» дозволяє президенту швидко залучати найкращих фахівців без тривалих погоджень у парламенті, і саме вона викликає найбільше питань у тих, хто стежить за прозорістю влади.
Як змінювалося коло радників із 2019 року до сьогодні
Перші роки президентства Зеленського радники часто приходили з медіасередовища «Кварталу 95» і близького оточення. Юрій Костюк, сценарист студії, залишається в команді досі — його зв’язок із президентом тягнеться з довоєнних часів. Тоді домінували лояльність і спільне розуміння гумору, а не вузька експертиза. Війна все змінила. Потрібні були люди, які вміють рахувати мільярди інвестицій, розуміти логістику відновлення зруйнованих міст і говорити зі столицями Заходу мовою цифр, а не лише емоцій.
До 2024 року позаштатних радників було всього троє. До квітня 2026-го їх стало шестеро. Ендрю Мак, американський юрист українського походження, який багато років вибудовував контакти з Вашингтоном, зник зі списку після указу про звільнення 20 січня 2026 року. На його місце прийшли зовсім інші постаті. Олександр Камишин, колишній міністр стратегічних галузей промисловості, взяв стратегічні питання. Оксана Маркарова, ексміністерка фінансів і посолка в США, відповідає за відновлення та інвестиції. Олександр Кубраков, раніше віцепрем’єр з відновлення, курує інфраструктуру та роботу з громадами. А Христя Фріланд, колишня віцепрем’єр-міністерка Канади з українським корінням, прийшла в січні 2026-го займатися економічним розвитком.
Ці призначення виглядають як усвідомлений розворот. Президент перестав обмежуватися «своїми» і почав збирати тих, хто вже пройшов через великі державні машини й знає, як працюють міжнародні фінансові інститути.
Структура та статуси: хто за що відповідає
Офіційна конфігурація, підтверджена відповідями Офісу Президента руху «Чесно», виглядає так:
| Статус | Кількість | Ключові імена та сфери |
|---|---|---|
| Штатний радник | 1 | Дмитро Литвин — комунікації та промови президента |
| Позаштатні радники | 6 | Юрій Костюк, Андрій Шевченко, Олександр Камишин (стратегія), Оксана Маркарова (відновлення та інвестиції), Олександр Кубраков (інфраструктура), Христя Фріланд (економічний розвиток) |
| Радники-уповноважені | 5 | Вадим Свириденко (реабілітація учасників бойових дій), Тетяна Ломакіна (безбар’єрність), Ольга Буднік (Фонд президента з освіти, науки та спорту), Дар’я Герасимчук (права дітей), Владислав Власюк (санкційна політика) |
| Представники в органах | 3 | У Верховній Раді, Конституційному суді та Кабінеті Міністрів |
Дані станом на квітень 2026 року підтверджено рухом «Чесно» та матеріалами censor.net.
Штатний статус дає щоденний доступ і зарплату. Позаштатний — свободу поєднувати з іншими проєктами та зберігати незалежність. Уповноважені працюють точково: Свириденко, сам пройшовши полон і поранення, знає реабілітацію зсередини. Ломакіна роками просуває зміни в архітектурі міст, щоб людина на візку могла просто вийти з дому. Буднік курує президентський фонд, який підтримує освіту та спорт навіть під обстрілами. Герасимчук займається дітьми — тими, хто втратив батьків або сам отримав травми. Власюк продовжує санкційну лінію.
Ця конструкція дозволяє президенту тримати під рукою і «своїх» спічрайтерів, і міжнародних важковаговиків, не створюючи при цьому величезний штат із високими бюджетними витратами.
Ключові постаті та їхня реальна вага
Дмитро Литвин — єдиний, хто працює в штаті. Колишній журналіст, він прийшов у медіакоманду Офісу ще до повномасштабного вторгнення, а потім став одним із головних авторів президентських промов. Після уходу Єрмака його вплив зріс: джерела в політикумі відзначають, що саме він тепер часто «генерує тривогу» і втручається навіть у кадрові процеси. Його тексти лунають по всьому світу — від зали Конгресу США до європейських столиць.
Христя Фріланд принесла з собою канадський досвід міністерки фінансів і віцепрем’єрки. Її українське коріння та зв’язки в західних фінансових колах роблять її особливо цінною, коли йдеться про залучення інвестицій і довгострокове економічне планування. Призначена в січні 2026-го, вона відразу увійшла до робочих груп з відновлення.
Оксана Маркарова знає американський Конгрес і міністерство фінансів зсередини. Її завдання — не просто шукати гроші, а вибудовувати довіру донорів до українських інституцій. Олександр Камишин дивиться на оборонно-промисловий комплекс і стратегічні виробництва. Олександр Кубраков продовжує те, що почав як віцепрем’єр: дороги, мости, зв’язок із місцевими громадами. Андрій Шевченко, президент Української асоціації футболу, використовує свій міжнародний авторитет для гуманітарних і спортивних ініціатив через United24. Юрій Костюк залишається сполучною ланкою з «кварталівським» минулим і міжнародними партнерами.
Команда самого Буданова після його призначення в січні 2026-го стала помітно компактнішою. Вісім заступників, два штатні радники, прессекретар Сергій Никифоров і керівниця апарату Марія Витушок. Позаштатних радників у голови Офісу більше немає — на відміну від часів Єрмака. Серед заступників з’явилися Сергій Кислиця, Ірина Верещук і Віктор Микита.
Як радники впливають на реальні рішення
В умовах війни поради перестають бути абстрактними. Коли потрібно швидко вирішити, куди спрямувати обмежені ресурси на відновлення енергосистеми, Маркарова і Фріланд залучають міжнародні банки. Коли йдеться про повернення ветеранів до мирного життя, Свириденко приносить конкретні цифри й історії людей, які пройшли полон. Литвин перетворює складні політичні розрахунки на зрозумілі слова, які чують і українці, і західні лідери.
Гнучкість системи — її головна перевага. Президент може за один день залучити людину з унікальним досвідом, не проходячи багатомісячні конкурси. Але та сама гнучкість створює «сіру зону»: вплив є, а парламентського контролю майже немає. Колишні міністри, ставши позаштатними радниками, зберігають вагу в своїх галузях, але вже поза урядовою вертикаллю.
Ця конструкція відображає реалії 2026 року. Війна вимагає швидкості й експертизи водночас. Штатні посади дають стабільність. Позаштатні — свіжий погляд і міжнародні зв’язки. Уповноважені закривають найчутливіші соціальні напрями. Разом вони формують те інформаційне й аналітичне поле, у якому народжуються укази, переговори та довгострокові плани відновлення.
Коло радників Зеленського продовжує змінюватися. Нові імена з’являються, коли пріоритети зміщуються. Старі залишаються, якщо довели свою корисність у найважчі місяці. У цій постійній ротації й полягає головна особливість нинішньої системи — вона жива, адаптивна і досі багато в чому непрозора.
