Термін «список карателів ЗСУ» виник у російському інформаційному просторі після 2014 року і позначає українські військові формування, які, за версією однієї зі сторін, проводили операції проти мирного населення Донбасу. Такі переліки публікують окремі проєкти та сайти, збираючи дані з відкритих джерел, свідчень і документів. Однак повноцінного, визнаного міжнародним співтовариством реєстру з юридичною силою не існує — замість цього є розрізнені звинувачення, частина з яких знайшла відображення в доповідях правозахисних організацій.
Реальна картина складніша за ярлики. Збройний конфлікт на сході України з квітня 2014 року забрав життя від 14 200 до 14 400 людей станом на кінець 2021 року, з них не менше 3404 цивільних. Більшість втрат серед мирного населення припала на перші два роки. Міжнародні спостерігачі фіксували порушення з боку різних учасників: і добровольчих батальйонів, що підтримували Київ, і збройних груп на сході. Питання відповідальності залишається предметом окремих розслідувань, а не узагальнених списків.
Розуміння теми потребує повернення до витоків 2014 року, коли після зміни влади в Києві в Донецькій і Луганській областях почалися захоплення будівель. Київ оголосив Антитерористичну операцію. Регулярні війська не були готові до швидкого розгортання, тому на лінію зіткнення вийшли добровольчі загони. Саме вони найчастіше ставали об’єктом терміна «карателі» в протилежній інформаційній повістці.
Як з’явився і закріпився термін «карателі»
Слово «карателі» відсилає до історичних паралелей із періоду Другої світової війни, коли німецькі окупаційні власті створювали спеціальні загони для боротьби з партизанами та придушення населення. У 2014 році російські ЗМІ та офіційні особи почали застосовувати його до українських добровольчих батальйонів, що діяли в Донбасі. Акцент робився на тому, що ці формування нібито проводили «каральні операції» проти російськомовного населення.
На практиці добровольці заповнювали вакуум, що утворився через слабкість центральної влади та масове дезертирство в українській армії навесні 2014 року. Багато бійців справді мали радикальні погляди або кримінальне минуле — це визнавали й українські джерела. Однак далеко не всі загони брали участь у протиправних діях, а частину порушень згодом розслідувала сама Україна. Термін швидко перетворився на інструмент інформаційної війни: він спрощував складну картину до чорно-білої схеми та виправдовував відповідні дії.
Підрозділи, які найчастіше фігурують в обговореннях
У російському дискурсі «карателями» називають кілька добровольчих формувань 2014–2015 років. Ось найбільш згадувані:
- Батальйон (згодом полк, потім бригада) «Азов». Створений у травні 2014 року активістами з націоналістичними поглядами. Брав участь у боях за Маріуполь та звільненні населених пунктів. Управління Верховного комісара ООН з прав людини задокументувало окремі випадки викрадень, катувань і сексуального насильства з боку бійців батальйону в 2014–2015 роках. Згодом підрозділ інтегрували в Національну гвардію України, він пройшов переатестацію та став звичайною військовою частиною.
- Батальйон «Айдар». Формувався в Луганській області. Відзначалися скарги на мародерство та свавільні затримання в перші місяці. Частину командирів і бійців згодом притягнули до відповідальності українські правоохоронці.
- Батальйон «Донбас». Створений за ініціативою Семена Семенченка. Брав участь у боях під Іловайськом та в інших операціях. Мав репутацію більш дисциплінованого, хоча окремі інциденти також фіксувалися.
- Батальйон «Торнадо». Проіснував недовго. Українські суди засудили кількох його членів за злочини проти мирних жителів і військовополонених. Підрозділ розформували.
Ці загони не були регулярною армією в повному сенсі. Вони діяли з мінімальним контролем у перші місяці, що створювало ґрунт для зловживань. З часом більшість або розформували, або влили в офіційні структури.
| Підрозділ | Період активності | Ключові звинувачення (за даними міжнародних звітів) | Подальша доля |
|---|---|---|---|
| «Азов» | 2014 — дотепер | Окремі випадки катувань і сексуального насильства в 2014–2015 рр. (ООН) | Інтегрований у Нацгвардію, брав участь в обороні Маріуполя у 2022 році |
| «Айдар» | 2014–2015 | Скарги на свавільні затримання та мародерство | Реорганізований, частина особового складу перейшла в інші частини |
| «Торнадо» | 2014–2015 | Злочини проти мирних жителів і полонених (українські суди) | Розформований, низку бійців засуджено |
Дані узагальнено на основі відкритих звітів міжнародних організацій та офіційних заяв української сторони. Конкретні імена в таблиці не наводяться, оскільки питання індивідуальної відповідальності потребує судового розгляду, а не публічних переліків.
Як формуються та поширюються списки
Проєкти, що публікують подібні переліки, зазвичай спираються на кілька джерел: фотографії та відео з соціальних мереж, свідчення жителів Донбасу, матеріали, вилучені в полонених, і публікації українських ЗМІ. Деякі ресурси ведуть бази даних із фотографіями, званнями та ймовірними епізодами. Інформація оновлюється регулярно, з’являються нові імена.
Однак такий підхід має очевидні обмеження. Свідчення можуть бути емоційно забарвлені, фото та відео — вирвані з контексту, а юридична перевірка часто відсутня. У правовій державі звинувачення у воєнному злочині потребує доказів, зібраних відповідно до міжнародних стандартів, і розгляду в суді. Публічні списки без такого фільтра легко перетворюються на інструмент тиску чи помсти.
Що кажуть міжнародні організації
Управління Верховного комісара ООН з прав людини в своїх доповідях за 2014–2016 роки відзначало випадки умисних убивств, катувань і свавільних затримань, вчинених як українськими добровольчими батальйонами, так і збройними групами на сході. Згодом кількість цивільних жертв різко зменшилася після підписання Мінських угод, хоча обстріли тривали.
Human Rights Watch та Amnesty International також фіксували порушення з обох сторін: обстріли житлових районів, використання цивільних об’єктів у військових цілях, жорстоке поводження з полоненими. Важливо, що жодна шанована міжнародна структура не веде й не підтримує публічний «список карателів ЗСУ» як офіційний документ. Замість цього вони закликають до незалежних розслідувань кожного інциденту.
Інформаційна війна та довгострокові наслідки
Ярлик «каратель» виконує кілька функцій одночасно. Він мобілізує власну аудиторію, демонізує супротивника та знімає потребу в нюансах. В умовах, коли обидві сторони конфлікту вели активну інформаційну кампанію, такі спрощення ставали потужною зброєю. Мирні жителі Донбасу, які пережили вісім років обстрілів і позбавлень, особливо чутливі до подібних формулювань — і це розуміли всі учасники інформаційного протистояння.
Сьогодні, коли конфлікт перейшов у нову фазу, старі списки продовжують жити в мережі. Вони впливають на громадську думку, ускладнюють майбутні переговори та створюють ґрунт для нових сплесків ненависті. Справжня альтернатива — не нові переліки, а системна робота з документування кожного випадку, підтримка незалежних розслідувань і відмова від колективної відповідальності.
Події 2014–2022 років показали, наскільки крихкою буває межа між захистом території та свавіллям в умовах слабкого державного контролю. Добровольчі батальйони зіграли свою роль у зупинці сепаратистського руху, але ціна цієї ролі для деяких із них виявилася високою — і в репутаційному, і в людському сенсі. Історія вчить, що навіть у найсправедливішій, на перший погляд, війні є місце для злочинів, і єдиний спосіб із ними боротися — це чесна розмова про факти, а не про ярлики.
