Віктор Валеєв уособлював рідкісне поєднання точного аналітичного мислення математика, організаторського таланту керівника та безкомпромісної громадянської позиції. Він п’ять років очолював одну з головних галузевих асоціацій України, допомагаючи IT-компаніям зростати та виходити на міжнародні ринки в період, коли сектор тільки набирав сили. У 2017 році він добровільно залишив комфортний офіс і уклав контракт на бойову посаду командира зенітно-ракетного взводу. П’ять років потому, в перші дні повномасштабного вторгнення, знову сів у потяг і поїхав до бойових товаришів — туди, де його чекала справжня війна. 19 квітня 2022 року він загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області. Його історія — це не просто хроніка одного життя, а яскравий приклад того, як професійні навички та особиста відповідальність можуть служити одній великій меті.
Сьогодні, у 2026 році, український IT-сектор продовжує залишатися одним із найстійкіших елементів економіки попри всі виклики. Щомісячний експорт IT-послуг тримається на рівні сотень мільйонів доларів, а фахівці галузі активно беруть участь у розробці рішень для оборони — від дронів і систем зв’язку до кіберзахисту. У цьому контексті приклад Віктора Валеєва звучить особливо сильно: він показав, що фахівець із математичним складом розуму може бути не лише творцем продуктів, а й захисником країни. Його шлях навчає, що кар’єрні висоти не звільняють від громадянського обов’язку, а справжня сила характеру проявляється в момент вибору.
У статті ми детально розберемо всі етапи його життя — від київської політехніки та роботи в торговій палаті до окопів і повернення в громадську діяльність. Ви дізнаєтеся, які якості допомогли йому ефективно керувати асоціацією, що він думав про війну і чому багато ветеранів після повернення з фронту почуваються «не в своїй тарілці» в мирному житті. Це історія не лише про минуле, а й про ті уроки, які вона дає сьогодні тим, хто шукає баланс між професією та служінням.
Освіта та перші кроки в кар’єрі
Віктор Валеєв з відзнакою закінчив факультет прикладної математики Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Прикладна математика дала йому не просто знання формул і алгоритмів — вона сформувала системне мислення, уміння працювати з великими обсягами даних і знаходити оптимальні рішення в умовах невизначеності. Ці навички згодом стали в пригоді й під час керування складною галузевою організацією, і під час командування підрозділом на передовій, де доводилося одночасно враховувати десятки змінних: позиції, боєприпаси, здоров’я людей, загрози з повітря та землі.
Трудову кар’єру він розпочав на телеканалі СТБ на посаді менеджера проєктів з оптимізації бізнесу. Робота на телебаченні навчила його швидко орієнтуватися в динамічному середовищі, вибудовувати процеси та досягати результату в стислі терміни. Потім були керівні посади в страховому, будівельному та нафтовому бізнесі. Різні галузі, різні корпоративні культури — цей досвід навчив Віктора Валеєва адаптуватися, розуміти логіку бізнесу зсередини та знаходити точки зростання навіть там, де на перший погляд усе виглядало хаотично.
Шлях до Міжнародної торгової палати та становлення як IT-експерта
З 2008 року Віктор Валеєв працював позаштатним радником президента Українського національного комітету Міжнародної торгової палати. У 2010-му він став віце-президентом, а в 2012 році — керівником апарату та першим віце-президентом з питань IT та розвитку. Паралельно він входив до Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України. Ці роки стали періодом активного формування IT як стратегічної галузі української економіки.
У вересні 2012 року його призначили виконавчим директором асоціації «ІТ України». Асоціація, створена в 2004 році провідними національними компаніями-розробниками програмного забезпечення, на той момент об’єднувала близько 40 компаній, 25 тисяч розробників і забезпечувала експорт на рівні близько мільярда доларів на рік. Завдання були амбітними: створювати сприятливе регуляторне середовище, удосконалювати законодавство, допомагати бізнесу розвиватися всередині країни та виходити за кордон, розвивати кадровий потенціал і зміцнювати IT-спільноту.
Віктор Валеєв активно коментував галузеві тренди в ЗМІ, писав колонки в ділових виданнях. Він часто говорив про стратегічний вибір України між традиційною металургією та сучасними IT-технологіями як драйверами зростання. У 2014 році став громадським радником міністра освіти і науки — саме в той період, коли IT-компанії масово стикалися з питаннями мобілізації працівників, і він допомагав знаходити законні механізми збереження ключових фахівців.
П’ять років на чолі асоціації «ІТ України»: реальні результати
Під керівництвом Віктора Валеєва асоціація проводила системну роботу з просування галузі. Він відстоював інтереси компаній у діалозі з владою, брав участь у зустрічах із силовиками щодо необґрунтованих перевірок IT-бізнесу, виступав за ліберальні податкові режими та спрощення регулювання. У 2015–2016 роках IT-сфера вийшла на третє місце за експортним потенціалом країни. Віктор Валеєв зазначав, що зростання відбувалося насамперед за рахунок розвитку наявних клієнтів і розширення бізнесу, а не лише завдяки новим контрактам.
Асоціація в ті роки була справжнім голосом галузі — майданчиком, де компанії могли спільно вирішувати загальні проблеми: від захисту інтелектуальної власності до питань експорту та залучення інвестицій. Віктор Валеєв часто підкреслював, що IT — це не просто послуги, а стратегічний актив, який формує майбутнє економіки. Його стиль керівництва вирізнявся поєднанням жорсткості в відстоюванні позицій і готовності до діалогу. За п’ять років він перетворився на одного з найупізнаваніших публічних експертів українського IT.
2017 рік: принципове рішення на користь фронту
У 2017 році Віктор Валеєв добровільно склав повноваження директора асоціації. Це рішення багатьом здалося несподіваним. З 2014 року він активно допомагав IT-компаніям вирішувати питання, пов’язані з мобілізацією, — шукав законні шляхи збереження ключових працівників. Сам же він подав анкету до добровольчого батальйону «Донбас» ще в 2014-му, але тоді не передзвонили. Як офіцер запасу (в нього була військова кафедра), у 2017 році його призвали. Однак він відмовився від служби в тилу чи будь-яких «альтернативних» варіантів.
Натомість він уклав контракт на бойову посаду — командира зенітно-ракетного взводу в 56-й мотопіхотній бригаді. «Якщо ми громадяни, то незалежно від професії чи посади всі повинні стати на захист країни зі зброєю в руках», — говорив він пізніше. Цей вибір не був імпульсивним. Він визрівав роками — поки Віктор Валеєв допомагав іншим залишатися в IT-ладу, всередині нього міцніло розуміння, що особистий приклад важливіший за будь-які слова.
На передовій: будні командира взводу та «контрастний фільтр» війни
У 56-й бригаді Віктор Валеєв командував взводом — формально три бойові машини і дев’ять людей. Через постійну нестачу офіцерів фактично керував цілою батареєю: до 32 військових, 15 машин, 10 позицій. Кожен день починався з виведення груп, перевірки здоров’я бійців, стану рацій, пального, боєприпасів і маскування. Потрібно було організувати спостереження за небом, підтримувати піхоту, запобігати «дурощам» — він навіть вилучав і виливав пиво, щоб зберегти дисципліну та ясність розуму.
Загрози були постійними: протитанкові та протипіхотні міни, розтяжки, снайперські кулі, дії диверсійно-розвідувальних груп, артилерійські обстріли. Зброю він носив навіть коли ходив у магазин. IT-навички несподівано стали в пригоді: системність мислення допомагала аналізувати ситуацію, працювати з таблицями, налагоджувати зв’язок. Він навчав підлеглих основам радіолокації та тактики, а вони ділилися з ним «солдатськими мудростями». Іноді почувався трохи чужим — «книжним» офіцером серед хлопців із невеликих міст і сіл. «О, товаришу лейтенанте, ви що, книжки читаєте?» — чулося іноді.
Найважливіше, що він виніс із фронту, — розуміння війни як «дуже чіткого контрастного фільтра». У мирному житті багато сірих зон, компромісів, інтриг і дрібного нарікання. На війні все стає чорно-білим: швидко бачиш, хто негідник і падлюка, а хто — людина з великою душею. Немає політики в поганому сенсі, немає зайвих ускладнень. Є мета, є товариші, яким можна довіряти. Саме тому багатьох ветеранів після повернення тягне назад — не через романтику, а через ясність і справжні людські стосунки.
Повернення в цивільне життя та місія «Software Ukraine»
Через тяжку хворобу нареченої (рак) Віктора Валеєва перевели до Києва. Повернутися до звичайного життя виявилося непросто. Він організував асоціацію національних IT-компаній «Software Ukraine», метою якої стало створення умов для розвитку галузі, впровадження інформаційних технологій в усі сфери суспільства, держави та економіки. Паралельно він допомагав ветеранам знаходити роботу в IT, сприяв упровадженню технологій у Збройні сили, підтримував волонтерські ініціативи своєї колишньої бригади та брав участь у роботі Міністерства у справах ветеранів.
В інтерв’ю 2020 року він зазначав, що війна перековує людину: з’являється більше чіткості, лаконічності, емпатії та здатності до кооперації. Зникає снобізм. Багато речей, які раніше здавалися важливими, втрачають сенс. «Багатьох тягне назад… у нас завжди було розуміння якоїсь великої мети», — говорив він. У мирному житті часто бачиш нарікання на необхідність затриматися на роботі — і це контрастує з фронтовою реальністю.
Лютий 2022: останній вибір
24 лютого 2022 року почалося повномасштабне російське вторгнення. 26 лютого Віктор Валеєв замість запланованої зустрічі з колегою повідомив, що вже в потязі — їде до Дніпра, де його чекають бойові брати. Він так і не повернувся до повністю цивільного життя після 2017 року — подумки та емоційно завжди залишався зі своїми побратимами-атошниками. Колеги пізніше згадували: «Не встигли. 26 лютого ми домовилися зустрітися, обговорити подальші дії. Однак, коли я зателефонував увечері, він уже повідомив, що в потязі — прямує до Дніпра, туди, де його чекають брати по зброї».
Загибель 19 квітня 2022 року та реакція спільноти
19 квітня 2022 року Віктор Валеєв загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області. Йому було судилося віддати життя за Україну. Колеги та друзі були приголомшені. «Я тільки зараз зібрався з думками, щоб про це написати. Якийсь час було відчуття, що це жахлива помилка в документах. Що такого просто не може бути. Він адже був таким молодим і сповненим сил», — писав один із них. Інший зазначав: «З війни він так і не повернувся до звичайного життя, життя цивільного. Він був поруч із нами, працював директором ІТ-асоціації, ефективно працював, однак подумки та на зв’язку (постійно) він був зі своїми побратимами-атошниками».
Його смерть стала тяжкою втратою для IT-спільноти та для всіх, хто знав його як принципову, діяльну та щиру людину.
Спадщина Віктора Валеєва у 2026 році
Чотири роки потому український IT-сектор, у становленні якого Віктор Валеєв брав активну участь, залишається найважливішою опорою економіки. Галузь, яку він допомагав захищати та розвивати в 2010-х, сьогодні не просто виживає — вона адаптується та зростає. Фахівці розробляють програмне забезпечення для безпілотників, систем розвідки, кіберзахисту та логістики. Багато IT-професіоналів поєднують роботу з волонтерством чи службою в кіберпідрозділах і розвідці. Програми інтеграції ветеранів у технологічні компанії продовжують розвиватися — частково завдяки таким прикладам, як його.
Історія Віктора Валеєва нагадує: аналітичний розум і організаторські здібності можуть служити не лише бізнесу, а й захисту країни. Війна справді виступає контрастним фільтром, відсіюючи зайве та проявляючи суть. Але й у мирний час можна обирати ясність, дію та відповідальність. Він показав, що справжній лідер — це той, хто не ховається за статусом і регаліями, а йде туди, де його присутність потрібна найбільше. Шлях від аудиторій Київського політеху до позицій у Донецькій області — це історія про ціну свободи та силу людського вибору, яка продовжує надихати тих, хто сьогодні шукає свій власний шлях служіння.
