Зангезурський коридор — це запланований транспортний маршрут завдовжки близько 43 кілометрів через Сюнікську область на півдні Вірменії. Він має забезпечити пряме сухопутне сполучення між основною територією Азербайджану та його ексклавом — Нахічеванською Автономною Республікою. Після підписання в серпні 2025 року спільної декларації у Вашингтоні проєкт отримав нову назву — Trump Route for International Peace and Prosperity (TRIPP) — і перейшов під управління американської компанії із збереженням повного суверенітету Вірменії над територією.
Історично Зангезур, або Сюнік, завжди лишався стратегічним вузлом на перетині торговельних і військових шляхів. Розрив комунікацій у 1990-ті роки перетворив Нахічевань на ізольовану територію, куди добиралися або літаком, або через Іран. Відновлення зв’язків стало одним із центральних пунктів повістки після 2020 року і набуло конкретних обрисів саме в 2025–2026 роках.
Сьогодні, в середині 2026 року, коридор перестає бути лише геополітичною ідеєю. Він перетворюється на реальний інфраструктурний об’єкт, здатний змінити логістику всього Південного Кавказу, інтегрувати регіон у Середній коридор і принести практичні вигоди людям по обидва боки кордону — від нових робочих місць до спрощеного пересування вантажів і пасажирів.
Географічне положення та маршрут
Сюнікська область Вірменії — це гірська місцевість із перепадом висот, де схили вкриті лісами та альпійськими луками, а вузька долина річки Аракс слугує природним кордоном з Іраном. Саме тут, у районі міста Мегрі та вздовж цієї річки, і має пройти основна ділянка коридору.
Маршрут сполучає азербайджанські райони Горадиз і Агбенд з нахічеванськими Ордубадом і Джульфою. Загальна протяжність вірменського сегмента — близько 43 км, із яких значна частина пролягає відносно рівною долиною, хоча гірський рельєф вимагає серйозних інженерних рішень: тунелів, мостів і укріплення схилів.
Річка Аракс тут не просто водна перешкода — вона історичний свідок багатовікових контактів і конфліктів. Уздовж неї колись проходили радянські залізниці, що сполучали Нахічевань із Баку через територію Вірменії. Сьогодні ці шляхи частково зруйновані або занедбані, і їх відновлення — одне з ключових завдань проєкту.
Для людини, далекої від карт, важливо зрозуміти просту річ: Нахічеванська Автономна Республіка — це частина Азербайджану, повністю оточена територіями інших держав. Без коридору жителі та вантажі ізольовані від основної країни. Коридор розв’язує це завдання, але робить це не через відчуження землі, а через спеціальну транзитну зону з чіткими правилами.
Як усе починалося: від радянських рейок до 2020 року
За радянських часів зв’язок між Нахічеванню та рештою Азербайджану існував і працював. Одна із залізничних гілок була збудована ще 1941 року і проходила саме через Сюнік. Інша, північна, йшла через Єреван і Іджеван. Обидві справно перевозили вантажі та пасажирів.
З початком карабахського конфлікту наприкінці 1980-х — на початку 1990-х усе змінилося. Залізниці розібрали або занедбали, рух припинився. Жителі Нахічевані опинилися відрізаними. Добиратися до Баку доводилося або повітрям, або кружним шляхом через Іран — довше, дорожче і не завжди надійно.
Після Другої карабахської війни 2020 року в тристоронній заяві від 9–10 листопада з’явився пункт 9. Він гарантував безпеку транспортних зв’язків між західними районами Азербайджану та Нахічеванню. Російські прикордонники спочатку контролювали ці комунікації. Саме цей пункт став юридичною основою для всіх подальших дискусій.
У 2021–2023 роках Азербайджан активно будував свою частину інфраструктури: залізницю Горадиз–Агбенд протяжністю понад 110 км і паралельну автомагістраль. До 2023 року, за заявами офіційних осіб, близько 70 % азербайджанського сегмента було готово. Вірменія в цей час обговорювала відновлення своїх ділянок радянських ліній, але без згоди щодо формату «коридору».
2025 рік: Вашингтонський саміт і народження TRIPP
Головний прорив стався 8 серпня 2025 року у Вашингтоні. Президенти Азербайджану Ільхам Алієв і Вірменії Нікол Пашинян за посередництва президента США Дональда Трампа підписали спільну декларацію. У ній підтверджувалася важливість відкриття комунікацій і прямо йшлося про забезпечення безперешкодного сполучення між основною частиною Азербайджану та Нахічеванню через територію Вірменії.
Проєкт отримав назву Trump Route for International Peace and Prosperity — TRIPP. Американська сторона отримала ексклюзивні права на розвиток і управління ділянкою терміном на 49 років із можливістю продовження. Американська компанія володіє 74 % у спільному підприємстві, Вірменія — рештою 26 %. Земля залишається під юрисдикцією Вірменії, усі операції ведуться за вірменськими законами, але управління інфраструктурою (залізниця, дороги, можливо, трубопроводи та оптоволокно) передане консорціуму під американським контролем.
Саме ця угода перетворила давню суперечку про суверенітет на конкретний комерційний інфраструктурний проєкт із міжнародною участю.
Для Вірменії це можливість отримати інвестиції, транзитні доходи та зміцнити партнерство зі США. Для Азербайджану — довгоочікуване пряме сполучення з ексклавом і інтеграція в ширші транспортні мережі. Для регіону загалом — новий сегмент Середнього коридору, що сполучає Китай, Центральну Азію, Каспій, Азербайджан, Вірменію та Туреччину з Європою.
Що саме буде збудовано і як це працює
Інфраструктура коридору включає кілька шарів:
- Сучасні автомобільні дороги зі спрощеним митним оформленням.
- Відновлення і будівництво залізничних шляхів, зокрема з’єднання з уже готовою азербайджанською лінією Горадиз–Агбенд і нахічеванською мережею.
- Можливість прокладання трубопроводів і оптоволоконних ліній для передачі даних і енергії.
- Електронні системи контролю та сканування вантажів, які Вірменія пропонувала ще на ранніх переговорах.
Усе це має працювати в режимі «unhindered movement» — безперешкодного руху людей, транспорту та вантажів в обох напрямках. При цьому прикордонний і митний контроль залишається вірменським. Американська компанія відповідає за будівництво, експлуатацію та комерційну ефективність.
Економічні горизонти та реальні вигоди
Проєкт обіцяє відчутні ефекти для всіх учасників. Азербайджан отримує можливість повноцінно інтегрувати Нахічевань у національну економіку, розвивати там промисловість і сільське господарство без логістичних обмежень. З’являється прямий вихід на турецький ринок і далі — в Європу.
Вірменія може перетворити Сюнік із відносно віддаленого регіону на транзитний хаб. З’являться робочі місця в будівництві, логістиці, обслуговуванні інфраструктури. Транзитні збори та інвестиції в супутні галузі (склади, готелі, сервіси) здатні дати поштовх місцевій економіці. Крім того, Вірменія отримує доступ до нових маршрутів у Росію, Іран і Туреччину в межах своєї концепції «Перехрестя миру».
Для всього Південного Кавказу відкривається можливість посилити позиції в глобальній логістиці. Середній коридор уже демонструє зростання обсягів після подій 2022 року. Додавання вірменського сегмента робить маршрут коротшим і надійнішим, знижуючи залежність від північних маршрутів через Росію.
| Рік | Ключові події | Вплив на проєкт |
|---|---|---|
| 2020 | Підписання тристоронньої заяви (пункт 9) | Юридична основа для розблокування зв’язків |
| 2021–2023 | Будівництво Горадиз–Агбенд і робочих груп | Значний прогрес на азербайджанській стороні |
| 2025 | Вашингтонський саміт і угода щодо TRIPP | Прорив за участі США, ребрендинг і механізм реалізації |
| 2026 | Завершення робіт на стороні Азербайджану, підготовка до будівництва TRIPP | Очікуваний початок активної фази на вірменській ділянці |
Геополітична мозаїка довкола коридору
Ставлення різних країн до проєкту сильно відрізняється.
Азербайджан вбачає в ньому національний пріоритет і елемент стратегії об’єднання тюркського світу через пряме сполучення з Туреччиною та Центральною Азією.
Вірменія наголошує на збереженні суверенітету та розглядає TRIPP як частину ширшої ініціативи з відкриття всіх кордонів і отримання економічних дивідендів.
Сполучені Штати отримали інструмент впливу в регіоні, можливість диверсифікувати енерготранзит і торгівлю в обхід традиційних маршрутів, а також доступ до критичних мінералів.
Іран висловлює занепокоєння появою американської присутності біля своїх кордонів і потенційною втратою транзитної ролі.
Росія спочатку підтримувала розблокування комунікацій, але з обережністю ставиться до посилення американської ролі.
Туреччина активно підтримує проєкт як продовження своєї стратегії регіональної зв’язності.
| Сторона | Ставлення до проєкту | Ключові аргументи | Потенційні вигоди та ризики |
|---|---|---|---|
| Азербайджан | Повна підтримка | Прямий доступ до Нахічевані, інтеграція в Середній коридор | Економічне зростання Нахічевані; ризик політичної напруженості |
| Вірменія | Підтримка в форматі TRIPP | Суверенітет збережено, інвестиції та транзитні доходи | Нові робочі місця та партнерства; внутрішні політичні дебати |
| США | Ініціатор і керуючий | Комерційний проєкт, зменшення впливу інших держав | Посилення позицій у Євразії; потреба балансувати з Іраном |
| Іран | Настороженість і критика | Близькість до кордону, втрата транзитного важеля | Можливість участі в супутніх проєктах; ризик ізоляції |
| Росія | Змішана позиція | Підтримка зв’язків, але без домінування третіх країн | Збереження впливу через інші формати; зменшення ролі в регіоні |
Людський вимір: як коридор змінить повсякденність
За сухими цифрами і картами стоять реальні люди. У Нахічевані, де населення десятиліттями жило в умовах відносної ізоляції, поява прямого сполучення означає можливість простіше й дешевше їздити до родичів у Баку, возити товари на ринки, розвивати туризм і сільське господарство.
У Сюнікській області, одній із наймальовничіших і водночас віддалених частин Вірменії, коридор може принести інвестиції в інфраструктуру, яку місцеві жителі чекають роками. Будівництво та експлуатація створять робочі місця для інженерів, водіїв, логістів, працівників сервісу. Малий бізнес у прикордонних селах отримає нових клієнтів.
Вантажівки з товарами з Центральної Азії зможуть іти коротше й швидше до турецьких і європейських портів. Пасажирські поїзди з’єднають віддалені райони. Це не просто «коридор для великих гравців» — це можливість для звичайних людей жити заможніше й мобільніше.
Виклики та ризики, які не можна ігнорувати
Будь-який великий інфраструктурний проєкт у гірській місцевості стикається з технічними труднощами: сейсмічна активність, складний рельєф, необхідність екологічної експертизи долини Араксу. Будівництво вимагатиме значних інвестицій і часу.
Політичні ризики також реальні. У Вірменії проєкт викликає гострі внутрішні дискусії про баланс суверенітету та вигод. У регіоні зберігається недовіра, накопичена десятиліттями конфлікту. Міжнародні гравці — Іран, Росія, Китай — уважно стежитимуть за реалізацією та реагуватимуть на зміни балансу сил.
Успіх залежить від того, наскільки ретельно буде опрацьовано питання безпеки, митниці, екології та розподілу доходів. TRIPP дає механізм, але не гарантує автоматичного успіху — усе залежить від якості виконання та політичної волі сторін.
Статус на середину 2026 року та найближчі перспективи
Азербайджанська сторона близька до завершення своєї інфраструктури — залізниці та автомагістралі до кордону. Вірменія та американські партнери готуються до початку активних робіт на ділянці TRIPP ближче до кінця 2026 року. Повноцінне відкриття руху очікується в перспективі 2027–2028 років, залежно від темпів будівництва та узгоджень.
Паралельно розвиваються супутні проєкти: модернізація нахічеванської залізничної мережі, плани щодо інтеграції з турецькими лініями. Коридор поступово вписується в ширшу картину євразійської зв’язності.
Зангезурський коридор більше не абстрактна ідея і не лише предмет суперечок. Він стає живою артерією, яка вже змінює розстановку сил і відкриває нові можливості для регіону. Як саме складеться ця історія — залежить від рішень, які ухвалюються просто зараз, і від того, наскільки сторонам вдасться перетворити інфраструктуру на інструмент реального співробітництва та взаємної вигоди. Регіон стоїть на порозі нової глави, і ця глава вже пишеться на мапі Південного Кавказу.
