Аеродром Саки в Сакському районі Криму є стратегічним військовим об’єктом першого класу, де зосереджено найбільший у своєму роді наземний випробувально-тренувальний комплекс НІТКА для підготовки пілотів палубної авіації. Тут із 2014 року базується 43-й окремий гвардійський морський штурмовий авіаційний полк Чорноморського флоту, озброєний фронтовими бомбардувальниками Су-24М та багатоцільовими винищувачами Су-30СМ. Об’єкт неодноразово ставав ціллю високоточних ударів, що продемонструвало як його важливість для операцій на південному напрямку, так і вразливість тилових баз у сучасних умовах.
Комплекс НІТКА з трампліном, аерофінішерами та оптичною системою посадки «Луна» дає змогу відпрацьовувати злети й посадки в умовах, максимально наближених до реальної палуби авіаносця, без виходу у відкрите море. За десятиліття аеродром пройшов шлях від бази дальніх бомбардувальників часів Другої світової війни до ключового центру підготовки морських льотчиків, а сьогодні поєднує інженерні рішення радянської епохи з реаліями активного використання в конфлікті. Мешканці найближчих населених пунктів — Новофедорівки та Сак — відчувають на собі сусідство з потужною військовою інфраструктурою, де курортна тиша сакських грязьових озер час від часу переривається ревом двигунів і тривожними зведеннями.
Розташування та інфраструктура аеродрому Саки
Аеродром Саки розташований на східній околиці селища міського типу Новофедорівка в Сакському районі, приблизно за 5–7 кілометрів від центру міста Саки та близько 18 кілометрів від Євпаторії. Координати об’єкта — приблизно 45,09° північної широти та 33,58° східної довготи, висота над рівнем моря — всього 19 метрів. Це дозволяє приймати практично всі типи повітряних суден без обмежень, а вночі — за попереднім узгодженням із використанням системи світлосигнального обладнання.
Головна злітно-посадкова смуга 04/22 має довжину 3200 метрів і ширину 60 метрів, виконана з бетону та належить до першого класу. Поруч розташована паралельна ґрунтова резервна смуга аналогічної довжини. На території розміщені ангари, склади авіаційних боєприпасів і пального, командно-диспетчерський пункт, а також спеціалізовані споруди комплексу НІТКА. Близькість до цивільних районів Новофедорівки проявилася під час інцидентів: у 2022 році ударна хвиля та уламки пошкодили вікна й конструкції в кількох десятках житлових будинків і комерційних об’єктів селища.
Аеродром має позивний «Лісова» та коди ICAO UKFI. Його розташування в західній частині Кримського півострова забезпечує відносно коротке плече для вильотів над акваторією Чорного моря та південними районами України. У мирний час ця перевага працювала на тренувальні завдання, а в період активних бойових дій перетворилася на фактор оперативної досяжності.
НІТКА: інженерний шедевр для палубної авіації
Наземний випробувально-тренувальний авіаційний комплекс НІТКА — головна унікальна особливість аеродрому Саки. Він імітує палубу важкого авіаносного крейсера й дозволяє льотчикам відпрацьовувати злети з трампліна та посадки з використанням аерофінішерів в наземних умовах. Комплекс побудували в 1977–1982 роках спеціально для програми створення радянських важких авіаносців. Сталеві конструкції доставляли морським шляхом із Миколаєва, а складання проводили на місці.
Основні елементи НІТКА включають злітно-посадковий блок довжиною близько 290 метрів у бік моря, трамплін Т-2 з кутом сходу 14 градусів, систему аерофінішерів із кількома тросами, оптичну систему посадки «Луна» та командно-диспетчерський пункт з апаратурою «Циліндр». Парова катапульта БС-1 залишилася в резервному стані — російські конструктори зробили ставку на трамплінний зліт як простіший і надійніший для умов Північного флоту. Обслуговуванням комплексу займається близько 180 фахівців, а загальна кількість споруд на полігоні досягає 19 об’єктів, включно з власною електростанцією та системою водопостачання.
Тренування на НІТКА дозволяли пілотам Су-33, МіГ-29К та Су-25УТГ виконувати сотні заходів на посадку, відточуючи точність торкання та роботу з гальмівними тросами. Це критично важливо для операцій із рухомої палуби в штормових умовах, де помилка в кілька метрів може коштувати літака й життя екіпажу. Навіть після 2014 року комплекс зберіг своє значення, хоча частину тренувань поступово перенесли на материковий аналог в Єйську. Для досвідчених читачів важливо розуміти: НІТКА — це не просто «макет», а повноцінна інженерна система, де фізика короткого розбігу з трампліна та енергопоглинання тросів відпрацьовується на реальній техніці.
Історичний шлях аеродрому Саки
Історія об’єкта починається ще до Другої світової війни, коли аеродром створювали для Качинського льотного училища. У 1941 році тут базувалися дальні бомбардувальники ДБ-3Ф 21-го полку, які завдавали ударів по румунських портах і нафтових полях. Після відступу радянських військ у жовтні 1941 року аеродром перейшов під контроль люфтваффе й використовувався німецькою авіацією до 1944 року.
У лютому 1945 року саме на аеродром Саки прибували делегації союзників для участі в Ялтинській конференції — тут зустрічали й відправляли літаки з Черчиллем, Рузвельтом та членами їхніх команд. Після війни об’єкт розвивався як база морської авіації Чорноморського флоту: тут розміщувалися мінно-торпедні та розвідувальні полки на літаках Іл-28, Ту-16 та Ту-22.
У 1970-х роках розпочалася епоха НІТКА. У 1976 році вийшла постанова про будівництво комплексу для підготовки льотчиків до польотів із майбутніх атомних авіаносців. До 1982 року трамплін і перші системи вже працювали, а в 1984–1987 роках комплекс вийшов на повну потужність. В український період 1991–2014 років НІТКА використовувався обмежено за міждержавними угодами — Росія платила за тренування своїх пілотів запчастинами та грошима. Після 2014 року об’єкт повністю перейшов під контроль російських Збройних сил, а 43-й морський штурмовий полк було відтворено саме тут.
Базована техніка та роль в операціях Чорноморського флоту
З 2014 року на аеродромі Саки дислокований 43-й окремий гвардійський морський штурмовий авіаційний полк. На озброєнні полку перебувають фронтові бомбардувальники Су-24М і Су-24МР, а також багатоцільові винищувачі Су-30СМ. Ці машини здатні нести широкий спектр керованих і некерованих боєприпасів, виконувати розвідку та завдавати ударів по морських і наземних цілях.
До 2022 року аеродром активно використовувався для тренувальних польотів і чергування над акваторією Чорного моря. Літаки полку регулярно брали участь у навчаннях і забезпечували прикриття кораблів флоту. Су-30СМ тут служили і як винищувачі, і як носії високоточної зброї, а Су-24 — як перевірені «робочі конячки» для штурмових завдань. Наявність НІТКА дозволяла підтримувати навички пілотів на високому рівні навіть без постійних виходів авіаносця «Адмірал Кузнєцов» у море.
Серпень 2022 року: вибухи, що змінили картину
9 серпня 2022 року близько 15:20 на території аеродрому пролунала серія потужних вибухів. Російська сторона заявила про детонацію авіаційних боєприпасів через порушення правил пожежної безпеки та заперечувала зовнішній вплив. Українська сторона пізніше підтвердила нанесення удару по об’єкту. Супутникові знімки, зроблені до і після події, зафіксували мінімум три великі кратери, обширні зони вигоряння та пошкоджені чи знищені літаки.
За даними незалежного проєкту Oryx, підтверджено знищення щонайменше десяти бойових літаків: шести Су-24 і чотирьох Су-30СМ, плюс один Су-24 отримав пошкодження. Загальні втрати російської морської авіації Чорноморського флоту оцінювалися як понад половину бойового парку ударних машин на цьому напрямку. Загинув один військовослужбовець, постраждали близько чотирнадцяти осіб, включно з місцевими жителями, чиї будинки постраждали від ударної хвилі та уламків. Зону навколо аеродрому оточили на п’ять кілометрів, у Новофедорівці запровадили режим надзвичайної ситуації.
Цей інцидент став одним із перших гучних доказів спроможності українських сил завдавати точкових ударів глибоко в тил на півострові. Аеродром Саки з відносно спокійної тренувальної бази перетворився на символ вразливості навіть добре охоронюваних об’єктів.
Нові удари та адаптація бази в 2023–2026 роках
Після 2022 року аеродром Саки продовжував зазнавати атак. У ніч на 21 вересня 2023 року українські сили нанесли комбінований удар безпілотниками та ракетами, пошкодивши техніку. У січні 2024 року повідомлялося про ураження командного пункту. У серпні 2025 року Служба безпеки України заявила про знищення одного Су-30СМ і пошкодження ще чотирьох літаків, а також складу озброєння за допомогою дронів спеціального підрозділу.
У червні 2026 року Генеральний штаб Збройних сил України повідомив про ураження радіотехнічної системи ближньої навігації РСБН-4Н на аеродромі Саки та інших військових об’єктів у Криму. Російська сторона в більшості випадків або не коментувала інциденти детально, або фіксувала роботу засобів ППО. До лютого 2026 року активність бази помітно знизилася: літаки частіше ховали в укріплених ангарах, а частину операцій обмежили.
Незважаючи на втрати та удари, об’єкт зберігає інфраструктуру й продовжує виконувати свої функції. Інженери підтримують НІТКА в робочому стані, а полк адаптується до нових умов — розосереджує техніку та посилює заходи маскування. Це демонструє, наскільки складним завданням стає нейтралізація добре підготовленої військової бази навіть за регулярних точкових атак.
Аеродром і повсякденне життя місцевих жителів
Новофедорівка та Саки — курортні місця з відомими грязьовими озерами та санаторіями. Багато жителів десятиліттями жили поруч із військовим аеродромом і звикли до шуму літаків. Однак події 2022 року та подальші атаки різко змінили цю рутину. Розбиті шибки, евакуація, тривога за близьких — усе це стало частиною реальності для людей, які приїжджали сюди на лікування та відпочинок.
Сьогодні місцеві відзначають зниження інтенсивності польотів, але зберігається відчуття постійної присутності військової інфраструктури. Для когось це додатковий фактор ризику, для когось — звичний фон, на який уже не звертають уваги. Контраст між цілющими грязями Сакського озера та реактивними двигунами Су-30СМ на відстані кількох кілометрів залишається однією з найяскравіших особливостей регіону.
Чому аеродром Саки зберігає стратегічне значення
Навіть після серії ударів і зниження активності аеродром Саки залишається важливим елементом російської військової інфраструктури в Криму. Близькість до театру можливих операцій, наявність унікального тренажера НІТКА та досвід особового складу полку роблять його цінним активом. Втрати 2022-го та наступних років серйозно вплинули на можливості морської авіації Чорноморського флоту, але не позбавили базу боєздатності повністю.
Для Росії збереження й відновлення потенціалу аеродрому Саки — питання не лише військове, а й символічне: тут відточували навички пілоти, які мали забезпечувати присутність російського прапора на палубах майбутніх авіаносців. Для спостерігачів за конфліктом об’єкт слугує індикатором того, наскільки ефективно одна сторона може уражати тилові цілі, а інша — адаптуватися та продовжувати роботу в умовах постійної загрози.
Аеродром Саки продовжує жити своїм напруженим життям — із тренуваннями на НІТКА, чергуваннями винищувачів і постійною готовністю до нових викликів. Його історія ще далека від завершення, і кожна нова подія додає нові штрихи до картини цього складного та суперечливого об’єкта.
