Текст Будапештського меморандуму закріплює зобов’язання трьох ядерних держав поважати незалежність і кордони України після її відмови від третього у світі ядерного арсеналу. Документ, підписаний 5 грудня 1994 року, містить шість конкретних пунктів про суверенітет, незастосування сили, економічний тиск і консультації. Він залишається однією з найбільш цитованих міжнародних угод пострадянської доби, бо саме його положення стали точкою відліку для суперечок про безпеку Східної Європи.
Повний текст меморандуму короткий, але кожне слово в ньому важить тонни. Україна отримала політичні запевнення замість ядерних боєголовок, а світ — важливий прецедент нерозповсюдження. Сьогодні, понад тридцять років потому, цей документ продовжує впливати на дискусії про те, наскільки надійні обіцянки великих держав.
Холодний грудневий день 1994 року в Будапешті зібрав за одним столом чотирьох лідерів, чиї підписи мали закрити ядерну главу розпаду Радянського Союзу. Борис Єльцин, Білл Клінтон, Джон Мейджор і Леонід Кучма поставили підписи під документом, який став відомий як Будапештський меморандум. Україна на той момент уже майже чотири роки жила з величезною спадщиною — майже 1900 стратегічних ядерних боєголовок і тисячами тактичних зарядів. Це був третій за величиною арсенал на планеті, і ніхто точно не знав, що з ним робити.
Командні коди залишалися в Москві, виробництво нових зарядів — теж. Утримання такого арсеналу загрожувало Україні багатомільярдними витратами, яких молода держава просто не витримувала. Лісабонський протокол 1992 року і Тристороння заява січня 1994-го вже намітили шлях до роззброєння. Будапештський меморандум став фінальною точкою: в обмін на без’ядерний статус Київ отримав письмові запевнення від Росії, США та Великої Британії.
Історичне тло: чому документ з’явився саме тоді
Розпад СРСР залишив після себе не лише нові кордони, а й ядерну зброю, розкидану по чотирьох республіках. Білорусь і Казахстан відносно швидко погодилися передати свої боєзаряди Росії. Україна вагалася довше. У Верховній Раді лунали голоси, що ядерний статус — єдина реальна гарантія незалежності. Економіка, однак, диктувала інше. Програма Нанна—Лугара дала Києву сотні мільйонів доларів на безпечну утилізацію, а Росія обіцяла ядерне паливо для атомних станцій.
Переговори йшли важко. Українська сторона наполягала на чітких гарантіях, західні партнери — на формулюваннях, які не створювали б нових юридичних зобов’язань понад уже наявні норми Статуту ООН і Заключного акта НБСЄ. У підсумку народився текст, де слово «гарантії» майже не зустрічається — замість нього стоять «запевнення» і «підтвердження зобов’язань». Франція і Китай випустили окремі заяви подібного змісту, але не ставили підписи під спільним документом.
5 грудня 1994 року в Конгрес-центрі Будапешта на саміті НБСЄ меморандум підписали. Він набув чинності негайно. Через двадцять років, у 2014-му, Україна зареєструвала його в Секретаріаті ООН, і документ отримав номер 52241 у серії договорів Організації Об’єднаних Націй.
Повний текст Будапештського меморандуму
Ось дослівний текст, автентичний російською, англійською та українською мовами (за офіційною реєстрацією в ООН):
Україна, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки, вітаючи приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як держави, що не володіє ядерною зброєю, беручи до уваги зобов’язання України щодо вивезення всієї ядерної зброї з її території у встановлені строки, відзначаючи зміни у світі в галузі безпеки, зокрема закінчення «холодної війни», що створили умови для глибоких скорочень ядерних сил, підтверджують таке:
1. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні своє зобов’язання відповідно до принципів Заключного Акта НБСЄ поважати незалежність, суверенітет і існуючі кордони України.
2. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують своє зобов’язання утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не буде застосована проти України, крім як з метою самооборони або в будь-який інший спосіб відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй.
3. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні своє зобов’язання відповідно до принципів Заключного Акта НБСЄ утримуватися від економічного примусу, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином забезпечити собі переваги будь-якого роду.
4. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують своє зобов’язання домагатися негайних дій Ради Безпеки ООН щодо надання допомоги Україні як державі — учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, у разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об’єктом загрози агресії із застосуванням ядерної зброї.
5. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують щодо України своє зобов’язання не застосовувати ядерну зброю проти будь-якої держави — учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, крім як у разі нападу на них, їхні території чи залежні території, на їхні збройні сили або їхніх союзників такою державою, що діє разом із державою, яка володіє ядерною зброєю, або пов’язаною з нею союзними угодами.
6. Україна, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки консультуватимуться у разі виникнення ситуації, що стосується питання щодо цих зобов’язань.
Цей Меморандум застосовуватиметься з моменту підписання. Підписано у чотирьох примірниках, що мають однакову чинність англійською, російською та українською мовами.
Будапешт, 5 грудня 1994 року.
За Україну: Леонід Кучма
За Російську Федерацію: Борис Єльцин
За Сполучене Королівство: Джон Мейджор
За Сполучені Штати Америки: Білл Клінтон
Розбір шести пунктів: що саме обіцяли
Кожен пункт варто розібрати окремо, бо саме тут криється вся сила і вся слабкість документа.
| Пункт | Суть зобов’язання | Практичний сенс |
|---|---|---|
| 1 | Повага до незалежності, суверенітету та існуючих кордонів | Пряме посилання на Гельсінський акт 1975 року. Кордони 1991 року визнаються непорушними. |
| 2 | Відмова від загрози силою та застосування сили | Жодна зброя підписантів не повинна застосовуватися проти України, крім самооборони за Статутом ООН. |
| 3 | Заборона економічного примусу | Не можна тиснути на Київ економічно, щоб змусити його відмовитися від суверенних прав. |
| 4 | Дії в Раді Безпеки ООН за ядерної загрози | Зобов’язання домагатися негайної допомоги, але лише якщо агресія включає ядерну зброю. |
| 5 | Відмова від застосування ядерної зброї проти без’ядерної України | Класичне негативне запевнення ядерних держав, із застереженням про колективну самооборону. |
| 6 | Зобов’язання консультуватися | Єдиний процедурний механізм. Якщо виникає проблема — сторони мають сісти за стіл. |
Дані таблиці складено на основі офіційного тексту, зареєстрованого в ООН (treaties.un.org) і опублікованого російською мовою у відкритих джерелах.
Пункти 1–3 звучать потужно, але не містять механізму автоматичної військової допомоги. Пункт 4 працює лише за ядерної загрози. Пункт 6 — консультації — виявився найслабшою ланкою: у 2014 і 2022 роках Україна неодноразово намагалася їх ініціювати, але результати виявилися скромними.
Юридичний статус: договір чи політична обіцянка
Найгостріша суперечка навколо меморандуму — це питання про його юридичну силу. Документ не проходив ратифікацію в парламентах. Американські юристи завжди підкреслювали, що йдеться про політичні запевнення (assurances), а не про юридично обов’язкові гарантії (guarantees). У Віденській конвенції про право міжнародних договорів меморандум формально може вважатися угодою, але відсутність процедур ратифікації та конкретних санкцій за порушення сильно обмежує його жорсткість.
Російська сторона після 2014 року неодноразово заявляла, що документ або не порушено, або його дія обмежена виключно ядерними сценаріями. Західні столиці та Київ вважають, що пункти 1 і 2 порушено вже 2014 року, а 2022-го — ще більш явно. Експерти на кшталт Стівена Пайфера зазначають: меморандум не створював нових зобов’язань понад Статут ООН, але він закріплював уже наявні норми стосовно конкретної країни, яка відмовилася від ядерної зброї.
У нашій практиці роботи з міжнародними документами ми неодноразово стикалися з подібними випадками: короткі політичні тексти часто виявляються сильнішими за довгі договори саме тому, що їх простіше цитувати і складніше ігнорувати публічно.
Що сталося після підписання і чому документ не спрацював як щит
До 2014 року меморандум майже не згадували. Конфлікт навколо острова Тузла 2003 року Україна воліла вирішувати двосторонньо. Після анексії Криму Київ офіційно звернувся до підписантів. США та Велика Британія відповіли санкціями проти Росії та військовою допомогою Україні, але не прямим військовим втручанням. Повномасштабне вторгнення 2022 року зробило документ ще більш помітним: президент Зеленський неодноразово говорив, що меморандум не виконав своєї ролі.
Росія аргументує свою позицію тим, що після 2014 року влада в Києві змінилася, а зобов’язання стосувалися лише ядерної агресії. Критики цієї позиції вказують: текст не містить застережень про зміну уряду. Пункт про кордони 1991 року прямо суперечить будь-яким спробам змінити їх силою.
Для нерозповсюдження ядерної зброї історія Будапештського меморандуму стала водночас успіхом і застереженням. Успіхом — бо найбільший арсенал було ліквідовано без інцидентів. Застереженням — бо інші країни, які спостерігали за розвитком подій, отримали аргумент проти відмови від ядерного статусу.
Порівняння з аналогічними документами для Білорусі та Казахстану
Того ж дня в Будапешті було підписано майже ідентичні меморандуми з Білоруссю та Казахстаном. Тексти різняться лише назвою країни. Казахстан і Білорусь передали зброю швидше і з меншими внутрішніми суперечками. Їхні території не стали ареною масштабних бойових дій, і документи майже не з’являлися в публічному просторі. Український випадок виявився єдиним, де запевнення були реально випробувані на міцність.
- Білорусь отримала аналогічні шість пунктів і спокійно завершила роззброєння.
- Казахстан зробив те саме і згодом активно брав участь в ініціативах зі створення зони, вільної від ядерної зброї в Центральній Азії.
- Україна виявилася єдиною країною, де текст меморандуму став предметом багаторічних міжнародних суперечок.
Ця різниця показує: цінність документа визначається не лише його формулюваннями, а й політичною волею підписантів і геополітичним контекстом.
Практичні уроки на сьогодні
Кожен, хто сьогодні читає текст Будапештського меморандуму, неминуче ставить собі питання: як зробити безпеку надійнішою. Документ 1994 року вчить кільком речам. По-перше, політичні запевнення без чітких механізмів реагування працюють лише в спокійні часи. По-друге, економічні компенсації та технічна допомога з роззброєння можуть бути реальнішими, ніж гарні слова про кордони. По-третє, реєстрація угоди в ООН навіть через роки підвищує її видимість, але не додає автоматичних інструментів примусу.
Для держав, які сьогодні розмірковують про ядерний статус, історія 1994 року залишається живим підручником. Для дипломатів — прикладом того, як важливо заздалегідь прописувати процедури консультацій і наслідки їх зриву. Для звичайних людей — нагадуванням, що міжнародні папери живуть не у вакуумі, а у світі, де інтереси великих держав іноді змінюються швидше, ніж чорнило на папері.
Текст меморандуму і досі доступний в офіційних збірниках ООН і у відкритих архівах. Його продовжують цитувати в парламентах, на міжнародних форумах і в наукових працях. І щоразу, коли лунають ці шість пунктів, стає зрозуміло: короткий папір 1994 року досі здатен викликати дуже довгі розмови.
