З липня 2026 року посаду головнокомандувача Збройних сил України обіймає генерал-майор Михайло Васильович Драпатий. Він змінив Олександра Сирського після кадрової перестановки, яку президент Володимир Зеленський провів на тлі протестів і вимог оновлення військового керівництва. Драпатий — бойовий офіцер нового покоління, чия кар’єра цілком сформувалася в умовах війни з 2014 року.
Посада головнокомандувача передбачає безпосереднє військове керівництво армією, планування операцій, контроль за оснащенням і підготовку військ. В умовах повномасштабної війни ця посада стала однією з ключових у системі оборони країни. Драпатий відомий як командир, який неодноразово стабілізував складні ділянки фронту і робить ставку на технологічні рішення та ініціативу на місцях.
Його призначення відобразило запит армії та суспільства на гнучкіший стиль управління, посилення безпілотної складової та зменшення бюрократії. На момент вступу на посаду йому 43 роки — він наймолодший головнокомандувач за всю історію незалежної України.
У спекотний липневий день 2026 року президент України оголосив рішення, яке одразу розлетілося всіма каналами. Новим головнокомандувачем Збройних сил України став Михайло Драпатий. Для багатьох на фронті це ім’я вже давно звучало як символ жорсткої і водночас людяної роботи. Хлопець із Кам’янця-Подільського, який колись проривався крізь барикади в Маріуполі на «літаючій» БМП, тепер відповідає за всю армію.
Посада головнокомандувача в українській системі — не просто титул. Це людина, яка щодня ухвалює рішення, від яких залежать життя тисяч. Він визначає, куди йдуть резерви, як розвиваються ударні можливості, наскільки швидко армія адаптується до нових загроз. Після розділення посад у 2020 році головнокомандувач займається саме військовим керівництвом, а Генеральний штаб забезпечує планування і підтримку.
Історія посади та її місце в системі оборони
До весни 2020 року функції головнокомандувача та начальника Генерального штабу були суміщені. Президент Зеленський розділив ці посади указом, щоб розвантажити вище керівництво і наблизити управління до західних стандартів. Відтоді головнокомандувач здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними силами, контролює стан техніки та озброєння, звітує перед президентом і міністром оборони про досягнення стратегічних цілей.
Першим на цій посаді став Руслан Хомчак. Потім посаду обіймали Валерій Залужний та Олександр Сирський. Кожен із них залишив свій слід. Залужний став обличчям спротиву 2022–2023 років. Сирський провів армію через важкі позиційні бої 2024–2026 років і керував Курською операцією. Драпатий прийшов у момент, коли армія вже навчилася наступати і коли суспільство вимагало прискорення технологічних змін.
Повноваження головнокомандувача включають організацію підготовки військ, управління застосуванням сил, визначення комплекту боєздатних з’єднань для оперативних завдань і контроль готовності. В особливий період він працює в тісному зв’язку зі Ставкою Верховного головнокомандувача, яку очолює президент.
Біографія та бойовий шлях Михайла Драпатого
Михайло Васильович Драпатий народився 21 листопада 1982 року в Кам’янці-Подільському Хмельницької області. Після школи вступив до Харківського інституту танкових військ і закінчив його 2004 року лейтенантом. Службу розпочав у 72-й окремій механізованій бригаді в Білій Церкві. Вже тоді однополчани відзначали його спокій і готовність брати відповідальність.
У 2014 році майор Драпатий командував 2-м механізованим батальйоном. У травні його підрозділ увійшов до Маріуполя, де сепаратисти утримували заручників. Відео, на якому БМП його колони з розгону пробиває барикаду і «злітає» над перешкодою, стало одним із символів того часу. Пізніше він вивів понад 260 бійців і понад 30 одиниць техніки з оточення під Ізвариним, пройшовши під вогнем 160 кілометрів. Ці епізоди зробили його відомим далеко за межами бригади.
У 2016 році Драпатий очолив 58-му окрему мотопіхотну бригаду. Командував на Авдіївському та Ясинуватському напрямках, потім у районі Бахмута. Повний кавалер ордена Богдана Хмельницького, кавалер Хреста бойових заслуг. У 2017 році здобув ступінь магістра в Національному університеті оборони. Одружений, виховує сина Івана та доньку Анну.
З початку повномасштабного вторгнення Драпатий працював на найважчих ділянках. У березні 2022 року очолив оперативне угруповання на півдні і зупинив просування противника на Кривий Ріг. Потім керував угрупованням, яке звільняло правобережну Херсонщину. У 2024 році стабілізував Харківський напрямок після російського наступу, пізніше командував Луганським оперативно-тактичним угрупованням. У листопаді 2024-го став командувачем Сухопутних військ — наймолодшим в історії. У червні 2025-го очолив Об’єднані сили.
Пріоритети нового головнокомандувача
Одразу після призначення Драпатий назвав кілька чітких напрямів. Перше — нарощування можливостей протиповітряної оборони. Друге — розвиток і масштабування безпілотної складової. Третє — підвищення уражаючої спроможності ударів по противнику. Четверте — скорочення непотрібної бюрократії. Він підкреслив, що в роботі з людьми робитиме ставку на компетентність і людяність.
Ці пріоритети не випадкові. До літа 2026 року війна остаточно перетворилася на технологічне протистояння, де дрони, засоби радіоелектронної боротьби та дальні удари вирішують результат боїв не менше, ніж класична артилерія. Драпатий добре знає цю реальність — саме на його ділянках фронту активно впроваджувалися нові тактики застосування безпілотників.
| Період | Посада | Ключові результати |
|---|---|---|
| 2014 | Командир батальйону 72-ї ОМБр | Прорив у Маріуполь, вихід з Ізваринського котла |
| 2016–2019 | Командир 58-ї ОМПБр | Бойові дії на Авдіївському та Бахмутському напрямках |
| 2022–2024 | Командувач угрупованнями на півдні | Зупинка наступу на Кривий Ріг, звільнення Херсонщини |
| 2024–2025 | Командувач Сухопутними військами | Стабілізація Харківського напрямку |
| з липня 2026 | Головнокомандувач ЗСУ | Модернізація командування, посилення технологічного тиску |
Дані таблиці ґрунтуються на офіційній біографії та повідомленнях Міністерства оборони України (mod.gov.ua) і Вікіпедії.
Як влаштована система підпорядкування та взаємодії
Головнокомандувач підпорядковується президенту як Верховному головнокомандувачу та міністру оборони. При цьому він залишається професійним військовим керівником, який відповідає саме за застосування армії. Новий начальник Генерального штабу Ігор Скибюк, призначений одночасно з Драпатим, відповідає за планування і забезпечення. Така зв’язка має працювати швидше і з меншою внутрішньою конкуренцією.
У практиці останніх років саме головнокомандувач стає публічним обличчям армії. Він з’являється на Ставці, проводить наради з командирами бригад і корпусів, затверджує ключові документи. Драпатий уже заявив, що працюватиме без гучних обіцянок, але з повною відповідальністю за кожне рішення.
- Посилення корпусу як основної оперативно-тактичної одиниці.
- Розвиток кіберсил і сил дальніх ударів.
- Спрощення процедур закупівлі та постачання безпілотників.
- Підвищення ролі молодших командирів у ухваленні рішень на місцях.
Ці напрями звучать прагматично. Армія, яка воює четвертий рік повномасштабної війни, більше не може дозволити собі важку радянську вертикаль. Драпатий сам пройшов шлях від командира батальйону до командувача військами і знає, як повільно рішення доходять «униз», якщо система забюрократизована.
Що змінилося після призначення
Зміна головнокомандувача відбулася швидко. 21 липня 2026 року президент оголосив рішення, 22 липня були підписані укази, а вже за кілька днів відбулася офіційна передача справ. Сирський подякував підлеглим і підкреслив, що передає армію, яка вміє наступати. Драпатий у перших заявах говорив про єдність і роботу на результат.
У військах призначення сприйняли загалом спокійно і навіть із надією. Багато командирів бригад знали Драпатого особисто за спільною службою. Його стиль описують як вимогливий, але відкритий до ініціативи. Він не любить красивих звітів заради звітів і воліє, щоб інформація з фронту доходила без прикрас.
До серпня 2026 року нове керівництво вже працювало над оновленою стратегією оборони. У фокусі — продовження тиску на противника всіма доступними засобами, включно з глибокими ударами, розвиток корпусної системи та вирішення питань мобілізації і підготовки.
Посада головнокомандувача Збройних сил України залишається однією з найнавантаженіших у державі. Від рішень людини, яка її обіймає, залежать і лінія фронту, і моральний дух армії, і здатність країни витримувати довгу війну. Михайло Драпатий прийшов на цю посаду з багажем реального бойового досвіду і з розумінням, що армія 2026 року вже зовсім інша, ніж була навіть два роки тому. Тепер від нього чекають, що ця армія стане ще сильнішою і сучаснішою.
