Ракети «Фламінго», офіційно відомі як FP-5, є далекобійною крилатою ракетою наземного базування української компанії Fire Point. З заявленою дальністю до 3000 кілометрів і бойовою частиною масою понад тонну ця зброя здатна вражати стратегічні об’єкти в глибокому тилу противника, зокрема промислові центри та оборонні підприємства.
Розроблена у стислі терміни і вже перебуває у серійному виробництві, ракета поєднує відносно низьку вартість близько 600 тисяч доларів із високим корисним навантаженням. Її поява помітно змінила можливості дальніх ударів, даючи змогу завдавати уражень на відстанях, раніше доступних лише обмеженій кількості західних систем.
Конструкція з фіксованим крилом і двигуном над фюзеляжем спростила виготовлення, а комбінована система наведення робить її стійкою до радіоелектронного придушення. До середини 2026 року виробництво досягло приблизно ста одиниць на місяць, а бойове застосування підтвердило здатність долати значні відстані складними маршрутами.
Історія появи та походження назви
Компанія Fire Point, заснована людьми без класичного військового досвіду, розпочала роботу над проєктом після повномасштабного вторгнення. Перші публічні згадки про FP-5 з’явилися на виставці IDEX-2025 в ОАЕ, де британська Milanion Group показала модель із близькими параметрами. Уже в серпні 2025 року фотожурналіст Єфрем Лукацький опублікував знімки готових виробів на одному з українських підприємств, а президент Володимир Зеленський підтвердив успішні випробування та перехід до серійного випуску.
Назва «Фламінго» виникла майже випадково. Для випробувальних пусків над морем ракети планували пофарбувати в яскравий помаранчевий колір, щоб уламки було легше виявити. Коли фарба закінчилася, використали рожеву. Яскравий відтінок закріпився в неофіційній назві, хоча серійні зразки отримали камуфляжне забарвлення.
Розробка зайняла близько дев’яти місяців — термін, який ще недавно здавався фантастичним для системи такого класу. Інженери спиралися на доступні компоненти: турбореактивний двигун АІ-25ТЛ від навчально-тренувального літака L-39 і бойові частини на базі авіабомб. Такий підхід дав змогу швидко наростити випуск без очікування складних імпортних вузлів.
Технічні характеристики в деталях
Максимальна злітна маса ракети становить близько шести тонн, довжина корпусу — від 12 до 14 метрів, розмах крила — шість метрів. Двигун розташований зверху фюзеляжу, що спрощує заміну силової установки та знижує вимоги до точності виготовлення. Стартовий прискорювач розганяє виріб із мобільної платформи, після чого вмикається маршовий двигун.
Крейсерська швидкість утримується в діапазоні 850–900 км/год, максимальна сягає 950 км/год. Час перебування в повітрі перевищує чотири години. Висота польоту варіюється від кількох десятків метрів до п’яти кілометрів, що дає змогу обирати профіль залежно від щільності ППО на маршруті.
Бойова частина масою 1000–1150 кілограмів здатна пробивати залізобетонні конструкції. Система наведення поєднує інерціальну платформу зі супутниковою навігацією, стійкою до перешкод завдяки антенам із контрольованою діаграмою спрямованості. Кругове ймовірне відхилення за відкритими даними становить близько 14 метрів.
Вартість однієї ракети, за словами генерального директора Fire Point Ірини Терех, становить трохи менше 600 тисяч доларів. Для порівняння: американська Tomahawk оцінюється приблизно в 3,5 мільйона. Різниця пояснюється використанням готових авіаційних двигунів і спрощеною аеродинамічною схемою без крил, що складаються.
| Параметр | Фламінго FP-5 | Tomahawk Block V |
|---|---|---|
| Дальність | до 3000 км | близько 1600–2500 км |
| Маса бойової частини | 1000–1150 кг | близько 450 кг |
| Вартість | близько 600 тис. $ | близько 3,5 млн $ |
| Швидкість крейсерська | 850–900 км/год | близько 880 км/год |
Дані таблиці зібрані за відкритими заявами виробників і публікаціями спеціалізованих видань, зокрема матеріалами The Guardian і Defence Express.
Виробництво та масштабування
До середини 2026 року Fire Point мала 83 виробничі майданчики в Україні та одне підприємство в Данії. Штат зріс до шести тисяч осіб. Випуск ракет «Фламінго» стабілізувався на рівні близько ста одиниць на місяць, при цьому компанія заявляла про можливість виходу на сім ракет на добу за повного фінансування.
Обмежувальним чинником тривалий час залишався двигун АІ-25ТЛ. Пізніше з’явилися повідомлення про початок використання альтернативних британських силових установок і про розробку власного турбореактивного двигуна, оптимізованого для польоту на малих висотах. Конструкція із зовнішнім розташуванням двигуна дає змогу відносно швидко змінювати тип силової установки.
Підготовка до пуску займає від 20 до 40 хвилин. Пускові установки багаторазові й монтуються на автомобільних шасі, що підвищує мобільність і знижує вартість розгортання порівняно з контейнерними системами.
Бойове застосування та реальні результати
Перші підтверджені пуски відбулися наприкінці серпня 2025 року по об’єктах у Криму. Надалі ракети застосовували по заводах у Чебоксарах (травень і червень 2026), підприємству «Титан-Баррикади» у Волгограді, об’єктах у Воткінську та Кірові. Один із маршрутів до Чебоксар, за оцінкою керівництва Fire Point, становив близько 1800 кілометрів через обхід зон щільної ППО.
Ефективність варіювалася. В окремих випадках частину ракет збивали або вони відхилялися від цілі, проте успішні влучання по цехах і адміністративних корпусах оборонних підприємств фіксували неодноразово. Тонна бойова частина забезпечує серйозні руйнування навіть при непрямому влучанні.
Російські джерела зазначали, що ракету порівняно легко виявляють на фінальній ділянці через розміри та швидкість, однак складні маршрути й низька висота польоту ускладнюють перехоплення на всій трасі.
Порівняння з іншими системами та перспективи
За масою бойової частини «Фламінго» помітно перевершує більшість західних крилатих ракет, доступних Україні. За дальністю вона конкурує з найдальшими модифікаціями Tomahawk, залишаючись при цьому суттєво дешевшою. Фіксоване крило спрощує виробництво, але збільшує час підготовки та робить ракету менш компактною для прихованого розгортання.
У 2026 році компанія продовжувала роботу над власним двигуном і розглядала можливість ліцензійного виробництва в Європі. Поява таких систем змінює розрахунок сил: противник змушений розпорошувати засоби ППО на значно більшу територію, а вартість одного ураження стратегічного об’єкта знижується.
Ракети «Фламінго» вже довели здатність доставляти важку бойову частину на відстані, які ще недавно здавалися недоступними для української промисловості. Подальше нарощування випуску та вдосконалення силової установки визначатимуть, наскільки стійким виявиться цей інструмент дальнього впливу.
