Станом на 2026 рік активний особовий склад збройних сил Ірану становить близько 610 тисяч осіб. Це одна з найбільших регулярних армій на Близькому Сході, де регулярні сили (Артеш) і Корпус вартових Ісламської революції (КСІР) діють паралельно.
До цієї цифри додаються приблизно 350 тисяч резервістів і близько 220 тисяч парамілітарних формувань, включно з Басидж. Загалом потенційна мобілізаційна база перевищує 1,1 мільйона осіб, що робить Іран восьмим у світі за чисельністю активного особового складу.
Структура сил залишається унікальною: масовий призов до Артеш поєднується з ідеологічно вмотивованим КСІР, який відповідає за ракетні сили, безпілотники та регіональні операції.
Шістсоттисячна армія Ірану — це не просто цифра у звітах. Це жива, дихаюча машина, де кожен другий солдат сухопутних військ — призовник, який відслужив 18–21 місяць, а поруч із ним стоять професіонали Корпусу вартових, для яких служба часто стає справою всього життя. У 2026 році, після серії регіональних зіткнень попередніх років, ці цифри суттєво не змінилися, але якість підготовки та оснащення продовжує еволюціонувати під тиском санкцій.
Регулярні збройні сили, відомі як Артеш, налічують приблизно 420 тисяч осіб. Левову частку — близько 350 тисяч — становлять сухопутні війська. З них понад 200 тисяч — строковики. Це величезна маса людей, здатна закрити кордони та утримувати територію, але яка потребує постійного оновлення й навчання. Військово-морський флот тримає близько 18 тисяч моряків, військово-повітряні сили — близько 37 тисяч, а сили протиповітряної оборони — приблизно 15 тисяч.
Паралельно існує Корпус вартових Ісламської революції. Його чисельність оцінюють у 190 тисяч осіб. Тут уже зовсім інша картина: менше призовників, більше ідеологічно підготовлених бійців. Сухопутні сили КСІР — близько 150 тисяч, аерокосмічні сили (ракети та безпілотники) — близько 15 тисяч, флот КСІР — близько 20 тисяч, а знаменитий корпус «Кудс» — від 15 до 20 тисяч фахівців із зарубіжних операцій.
Резерв у 350 тисяч осіб — це колишні військовослужбовці та добровольці, яких можна призвати відносно швидко. А от Басидж — окрема історія. Офіційно активних членів цієї організації близько 90–220 тисяч, але у разі повноцінної мобілізації цифра може зрости до сотень тисяч, а за деякими іранськими заявами — і до мільйона. Щоправда, рівень підготовки у більшості басиджів далеко не армійський: це радше масове ополчення, ніж регулярна піхота.
Якщо скласти все разом, виходить приблизно 1,18 мільйона осіб, яких теоретично можна поставити під рушницю. На практиці розгорнути таку масу в одному напрямку майже неможливо — логістика, постачання та командування просто не витримають. Тому Іран робить ставку не на величезні фронтові армії в стилі середини XX століття, а на асиметричні можливості: ракети, дрони, швидкі катери в Перській затоці та мережу проксі-сил за кордоном.
Структура та розподіл сил
Артеш відповідає за класичну оборону території. П’ять корпусних штабів керують сумішшю дивізій і бригад — танкових, механізованих, піхотних, повітряно-десантних і спеціальних. Багато важкої техніки, хоча значна її частина — модернізовані машини 70–80-х років. КСІР же побудований інакше. Тридцять один провінційний корпус дозволяє діяти автономно, якщо центральне командування буде уражене. Це і є знаменита «мозаїчна оборона».
Ось як виглядає приблизний розподіл активного складу станом на 2026 рік:
| Компонент | Чисельність (приблизно) | Основна роль |
|---|---|---|
| Сухопутні війська Артеш | 350 000 | Територіальна оборона, важка техніка |
| Корпус вартових (усього) | 190 000 | Ракети, безпілотники, зовнішні операції |
| ВПС і ППО | 52 000 | Повітряна оборона та підтримка |
| ВМС (Артеш + КСІР) | близько 38 000 | Контроль Перської затоки |
| Резерв | 350 000 | Мобілізаційний ресурс |
Дані спираються на оцінки Міжнародного інституту стратегічних досліджень і Global Firepower. Цифри можуть коливатися залежно від джерела, але порядок величин залишається стабільним уже кілька років.
Призов, мотивація та реалії служби
Служба за призовом в Ірані обов’язкова для чоловіків. Термін зазвичай 18–21 місяць залежно від місця служби. У сухопутних військах Артеш призовники становлять до 60–70 відсотків особового складу. Це створює постійний приплив свіжої крові, але й постійний головний біль із підготовкою. Багато молодих людей після армії йдуть у цивільне життя і більше ніколи не беруть до рук зброю, доки їх знову не призвуть.
У КСІР картина інша. Туди йдуть переважно добровольці або ті, кого відібрали за ідеологічними критеріями. Тут вищий рівень мотивації, краща ідеологічна підготовка і частіше трапляються люди, для яких служба — кар’єра. Корпус «Кудс» взагалі являє собою еліту еліт: невелика, але вкрай досвідчена структура, що працює далеко за межами Ірану.
Басидж — це вже зовсім інший світ. Організація охоплює школи, університети, заводи та мечеті. У мирний час більшість басиджів займаються громадською роботою, охороною порядку та ідеологічною роботою. У кризу вони перетворюються на масовий резерв. Саме тому іранські джерела іноді говорять про «мільйон бійців» — вони рахують усіх, кого можна поставити на ноги за кілька тижнів.
Порівняння із сусідами та світові позиції
За чисельністю активного складу Іран упевнено входить до першої десятки світу. Попереду лише Китай, Індія, США, Північна Корея, Росія, Україна та Пакистан. Серед близькосхідних країн іранська армія — найбільша. Турецькі збройні сили трохи поступаються за активним складом, а ізраїльські — значно менші, хоча й незрівнянно краще оснащені та підготовлені.
Проте гола чисельність давно перестала бути головним показником. У конфліктах 2024–2026 років Іран спирався передусім на ракети та безпілотники, а не на масові піхотні з’єднання. Сухопутні війська здебільшого залишалися в резерві. Це свідчить про те, що Тегеран добре розуміє свої сильні та слабкі сторони.
Санкції сильно обмежують можливості модернізації. Багато танків і літаків — це модернізовані машини часів шаха або радянські моделі. Але в галузі безпілотників, крилатих і балістичних ракет іранська промисловість досягла вражаючих результатів. Саме тому 610 тисяч осіб — це не армія, яка збирається йти в класичний наступ через пустелю. Це армія, яка вміє дорого продавати кожен кілометр своєї території та завдавати ударів далеко за її межами.
Мобілізаційний потенціал і обмеження
Теоретично Іран може поставити під рушницю понад мільйон осіб. Практично — все впирається в логістику, боєприпаси, пальне та командний склад. Більша частина важкої техніки зосереджена в регулярних частинах. Резервісти та басиджі потребуватимуть часу на сколачування, навчання та постачання. Тому в реальному конфлікті ставка робиться на вже підготовлені підрозділи КСІР і на асиметричні засоби.
Цікаво, що навіть в умовах зовнішньої напруженості 2025–2026 років структура та чисельність основних сил майже не змінилися. Втрати були, але вони стосувалися здебільшого ракетних складів і командних пунктів, а не масового особового складу. Це підтверджує, що іранська військова машина розрахована на тривале протистояння, а не на коротку й блискучу кампанію.
У нашій практиці аналізу відкритих джерел ми не раз стикалися з тим, наскільки сильно розходяться офіційні іранські заяви та західні оцінки. Одні джерела малюють майже чотиримільйонну армію, інші — скромні 600 тисяч. Реальність, як завжди, лежить посередині: 610 тисяч активних, солідний резерв і величезний, але менш підготовлений парамілітарний шар. Саме ця конструкція і визначає військовий потенціал Ірану сьогодні.
Чисельність армії Ірану — це не статична цифра. Це відображення довгої історії, ідеології, санкцій і регіональних амбіцій. Шістсот десять тисяч осіб у строю, ще триста п’ятдесят тисяч у резерві та сотні тисяч потенційних добровольців — усе це разом створює силу, з якою доводиться рахуватися. Але справжня міць цієї армії вимірюється вже не лише кількістю багнетів, а здатністю перетворювати географію, ракети та терпіння на стратегічну перевагу.
