Юрій Гусев, колишній генеральний директор Державного концерну «Укроборонпром», уособлює один із найнапруженіших і найбільш суперечливих етапів трансформації української оборонної промисловості. Призначений на посаду в грудні 2020 року, він перехопив естафету реформи велетенського держконцерну, який об’єднував понад сотню підприємств, і повів його крізь виклики повномасштабної війни — від заміни російських комплектуючих до нарощування виробництва боєприпасів для фронту. За два з половиною роки його команда запустила процеси корпоратизації, оптимізації та локалізації виробництва. Хоча амбіційні цілі наштовхнулися на опір бюрократії, успадковані проблеми та жорсткі воєнні реалії, що в підсумку призвело до відставки в червні 2023 року. Сьогодні, вже в ролі Надзвичайного і Повноважного Посла України в Азербайджані, Гусев продовжує служити країні на іншому фронті, а його досвід залишається цінним уроком для тих, хто будує сучасну оборонну промисловість в умовах глобальної нестабільності.
Його кар’єра — це не просто ланцюжок призначень, а історія людини з рідкісним поєднанням економічного мислення, стратегічного бачення та навіть духовної глибини: кандидат економічних наук, доктор богословських наук, випускник програм Harvard Kennedy School. Від посади заступника міністра оборони у 2014–2016 роках, де він брав участь у волонтерських ініціативах і аналізі витрат сектору, через керівництво Херсонською областю до вершини «Укроборонпрому» — Гусев брався за завдання, які інші вважали непосильними. У воєнний час його підхід проявився особливо яскраво: довгі робочі дні, увага до дрібниць на кшталт власного виробництва болтів і цифрової трансформації, віра в те, що оборона землі священна. Цей сплав прагматизму та патріотизму допоміг частково зрушити маховик реформ, навіть якщо не всі цілі вдалося досягти.
Сьогодні, коли українська оборонна галузь продовжує адаптуватися до нових реалій, історія Юрія Гусева в «Укроборонпромі» дає багатий матеріал для розуміння, як саме народжується стійка військова промисловість — через біль трансформації, компроміси та щоденну працю тисяч людей.
Витоки шляху: від Коростишева до перших реформ
Юрій Веніамінович Гусев народився 15 листопада 1979 року в Коростишеві Житомирської області. Ще в студентські роки в Херсонському державному технічному університеті він виявив лідерські якості — став студентським мером Херсона та очолив обласну молодіжну організацію «Молода нація». Згодом з відзнакою закінчив магістратуру Київського національного економічного університету, захистив кандидатську дисертацію з економіки в 2014 році та докторську з богослов’я в 2018-му. Програми в Harvard Kennedy School, Інституті Аспена та Українській школі політичних студій доповнили його багаж знаннями про державне управління та лідерство. Володіючи українською, російською, англійською та французькою мовами, він легко орієнтувався в міжнародних колах.
Ранні роки минули в комерції та державній службі: до 2009 року керував компаніями, потім працював радником у міністерствах економіки, фінансів, інфраструктури та екології. У 2014–2016 роках Гусев став заступником міністра оборони — саме тоді зародилася його реформаторська репутація. Він ініціював «волонтерський десант», залучав цивільних фахівців до армії, аналізував витрати оборонного сектору за попереднє десятиліття та виступав за цивільний контроль над Збройними силами. Ці кроки заклали фундамент його підходу: поєднувати економічну ефективність з людським чинником і стратегічним мисленням.
Херсонська область: управління на порозі великих змін
У липні 2019 року президент Володимир Зеленський призначив Гусева головою Херсонської обласної державної адміністрації. За півтора року він запустив кілька помітних ініціатив — від підтримки молоді до спроб упровадити сучасні управлінські практики. Деякі проєкти викликали широкий резонанс: створення підрозділу «управління щастям» чи вручення каченят першокласникам. У лютому 2020 року в сесійній залі стався інцидент з еротичним танцем, після якого Гусев звільнив відповідальних працівників. Ці епізоди додали колориту його публічному образу, але не затулили основної роботи з розвитку регіону напередодні повномасштабної війни.
Саме тут, на півдні України, Гусев ближче познайомився з реаліями прифронтового життя та логістичними викликами, які згодом знадобилися в оборонній сфері. Досвід губернатора навчив його швидко приймати рішення під тиском і працювати з місцевими елітами — навичка, безцінна для керівника велетенського концерну з підприємствами, розкиданими по всій країні.
«Укроборонпром»: що це за велетень і чому його потрібно було змінювати
Державний концерн «Укроборонпром» — це не просто компанія, а ціла екосистема української оборонної промисловості, створена в 2010 році. До її складу входили десятки заводів, конструкторських бюро та ремонтних підприємств, які виробляли все — від танків і бронетехніки до авіації, боєприпасів, радіолокації та морських систем. До 2020 року концерн контролював значну частину державного оборонного замовлення, але ніс на собі важку спадщину: застаріле обладнання, борги із заробітної плати, залежність від російських комплектуючих і репутацію корупційних скандалів, які періодично спалахували в галузі.
Реформа, розпочата ще за попереднього керівництва, передбачала перетворення громіздкого концерну на сучасну структуру. План полягав у поділі на шість галузевих об’єднань — авіаремонтне, бронетанкове, високоточного озброєння, боєприпасів і спецхімії, радіолокації, морських систем — плюс окрему групу аерокосмічних систем. Непрофільні активи планувалося передати Фонду державного майна для приватизації. Корпоратизація мала дати підприємствам більше автономії, залучити інвестиції та підвищити прозорість — критично важливо в секторі, де кожен контракт на рахунку людських життів.
На чолі «Укроборонпрому»: місія трансформації
3 грудня 2020 року Зеленський призначив Гусева генеральним директором. Головним завданням стало довести реформу до кінця. Уже в грудні Гусев підписав наказ про початок корпоратизації та публічно пообіцяв завершити процес за шість місяців. Законопроєкт № 3822 пройшов перше читання в січні 2021 року, а в травні 2023-го Кабінет міністрів затвердив реорганізацію в акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість». Це був важливий юридичний крок до нової моделі управління.
Гусев вибудував жорсткий робочий ритм: дні по 12 годин і більше, нескінченні наради з директорами підприємств, робочі групи з локалізації комплектуючих, цифровізація документообігу. З серпня 2021 року концерн почав переходити на електронний документообіг, відмовившись від надмірного папірця. Штат центрального апарату скоротили приблизно на 10 %, оптимізували процеси. Особливу увагу приділяли дрібницям — навіть виробництву власних болтів і дрібних деталей, щоб знизити імпортозалежність. В інтерв’ю та внутрішніх комунікаціях Гусев підкреслював: важливо не лише ким ти стаєш, а що робиш кожного дня.
Його робочий день розтягувався на 12 і більше годин, наповнений нескінченними нарадами та рішеннями, від яких залежали життя на фронті та майбутнє галузі.
Досягнення в умовах війни: від ремонту до нових виробництв
З початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року пріоритети різко змістилися. Підприємства концерну долучилися до ремонту пошкодженої техніки для оборони Києва, налагодили випуск радянських калібрів боєприпасів — 82-мм, 120-мм, 122-мм, 125-мм, 152-мм, які були критично потрібні фронту. Частково вдалося розв’язати питання заміщення російських комплектуючих в існуючій техніці. Виробництво зросло, експортні контракти в перші місяці 2021 року вже показували зростання в 2,5 раза порівняно з попереднім періодом, і цей імпульс зберігався.
Гусев та його команда просували розвиток безпілотних систем, високотехнологічних проєктів і кластерів, наприклад, високотехнологічний кластер з «Антоновим», Міністерством освіти та Національною академією наук. Внутрішні перевірки та поліграф для ключових працівників стали частиною нової корпоративної культури. Навіть у найважчі місяці концерн продовжував виконувати державне оборонне замовлення, а частина підприємств працювала в умовах, коли 21 з 137 активів опинився на тимчасово окупованих територіях.
Перешкоди та критика: чому не все вдалося
Реформа йшла складніше, ніж планувалося. Обіцянка ліквідувати старий концерн до кінця 2021 року не була виконана в повному обсязі. Ракетна програма, на яку держава виділила мільярди гривень, зіткнулася з серйозними затримками — саме її неповне виконання стало головною причиною відставки Гусева 27 червня 2023 року. Деякі напрями, такі як ліцензійне виробництво вертольотів UH-1 Iroquois чи масштабний запуск дронів дальнього радіуса, не отримали належного розвитку або не були доведені до промислових обсягів.
Критиці піддавалися й збереження в команді низки заступників попереднього керівництва, високі зарплати топменеджменту на тлі проблем на підприємствах, а також окремі корупційні епізоди в дочірніх структурах (наприклад, на «Антонові»). Сам Гусев зазначав, що велика війна не зупинила реформу, але об’єктивно сповільнила багато процесів. Компанія заявляла про частковий успіх ракетної програми, однак нерозв’язані питання призвели до відставки «за власним бажанням» згідно з указом президента.
Реформа «Укроборонпрому» за Гусева стала спробою перезапустити всю систему — від радянської спадщини до сучасної, прозорої та ефективної структури, здатної працювати в умовах війни та конкуренції.
Хронологія ключових етапів кар’єри Юрія Гусева
| Період | Посада | Ключові події та результати |
|---|---|---|
| 2014–2016 | Заступник міністра оборони України | Ініціатива «волонтерського десанту», аналіз витрат сектору, участь у реформах ЗСУ |
| Липень 2019 – грудень 2020 | Голова Херсонської ОДА | Управління областю, молодіжні та управлінські ініціативи, підготовка до воєнних викликів |
| 3 грудня 2020 – 27 червня 2023 | Генеральний директор ДК «Укроборонпром» | Запуск корпоратизації, зростання виробництва боєприпасів, ремонт техніки в 2022 році, часткова локалізація комплектуючих |
| З 22 лютого 2024 | Посол України в Азербайджані | Дипломатична робота, зміцнення стратегічного партнерства, економічна та політична взаємодія |
Новий етап: дипломатія в Баку
Після відставки Гусев не пішов із публічного життя. 22 лютого 2024 року президент призначив його послом України в Азербайджанській Республіці. Азербайджан — давній стратегічний партнер України, який послідовно підтримував Київ після 2022 року. У новій ролі Гусев активно працює над поглибленням співпраці в енергетиці, бізнесі та політичній сфері. Він бере участь у засіданнях оновленої бізнес-ради, вітає азербайджанський народ з національними святами та підкреслює важливість двосторонніх відносин у складний історичний період.
Дипломатичний досвід колишнього керівника оборонного концерну дозволяє йому говорити з партнерами не лише про політику, а й про практичні аспекти безпеки та економічної взаємодії. Це природне продовження його служіння Україні — тепер уже на зовнішньому контурі.
Що залишається в спадщині
Діяльність Юрія Гусева в «Укроборонпромі» показала, наскільки складним і багатовимірним є завдання реформування оборонної галузі в країні, що веде війну. З одного боку — конкретні результати: зростання виробництва критично важливих боєприпасів, ремонт техніки в гарячі місяці 2022 року, юридичне оформлення корпоратизації. З іншого — нерозв’язані питання ракетної програми, які зберігаються виклики корупції та бюрократії, а також особисті й командні прорахунки, що призвели до дострокового звільнення.
Його історія вчить, що реформа — це не одномоментний акт, а постійний процес, який вимагає балансу між амбіціями та реаліями, між жорсткістю та людяністю. Сьогодні українська оборонна промисловість продовжує розвиватися, вже в нових форматах і з новими керівниками. Досвід Гусева — і успіхи, і помилки — залишається частиною цієї живої еволюції, нагадуванням про те, що навіть у найважчих умовах можна і потрібно рухатися вперед, якщо є чітка мета та готовність працювати на межі сил.
У кінцевому підсумку, постать Юрія Гусева в контексті «Укроборонпрому» — це історія про людину, яка в вирішальний момент взяла на себе відповідальність за один із найскладніших секторів держави і спробувала перевести його на нові рейки. І ця спроба, попри всі перипетії, уже вписана в літопис української оборони XXI століття.
