Клугіно-Башкирівка розташована всього за три кілометри від Чугуєва на лівому березі Сіверського Дінця. Тут сосновий ліс м’яко спускається до води, а траса М-03 нагадує про швидкий ритм сучасного життя. Це місце, де кожен поворот річки зберігає відлуння століть, а тихі вулички пам’ятають і радість мирних днів, і тяжкість випробувань. Село входить до Чугуївської міської громади Харківської області й залишається одним із тих куточків Слобожанщини, де історія відчувається особливо гостро — не в підручниках, а в щоденних розмовах жителів.
У 1693 році тут з’явилися два окремі поселення — Клугінівка на півночі та Башкирівка на південному сході. Після Другої світової війни їх об’єднали в одне село, зберігши в назві пам’ять про минуле. Сьогодні в Клугіно-Башкирівці мешкає близько 700 людей (за переписом 2001 року). Вони продовжують жити біля річки, ростити дітей і берегти спогади про тих, хто захищав цю землю. Попри руйнування останніх років, тут живий дух стійкості: школа, хоч і сильно постраждала, залишається символом майбутнього, а місцеві герої — від учасників Другої світової до сучасних захисників — нагадують, що маленьке село може нести велику історію.
Природа й розташування роблять Клугіно-Башкирівку особливою. Річка Сіверський Донець тут спокійна, з пологими берегами, ідеальними для прогулянок у мирний час. Сосновий ліс, що прилягає до села, дарує прохолоду влітку й захищає від вітрів узимку. Для тих, хто вперше чує про такі місця, варто пояснити: Слобожанщина — історичний регіон на північному сході України, де в XVII–XVIII століттях селилися козаки, селяни та переселенці, творячи унікальну культуру, в якій переплелися українські, російські та інші традиції. Клугіно-Башкирівка — яскравий приклад такого прикордоння: і сьогодні більшість жителів (близько 73 % за даними 2001 року) вважають рідною російську мову, але школа працює українською, а в повсякденному спілкуванні лунають обидві.
Географічне положення та природні особливості
Село лежить на лівому березі Сіверського Дінця, навпроти Чугуєва. Річка тут неширока, але повноводна, з піщаними відмілинами та тихими заводями. Влітку вода приваблює місцевих рибалок, а восени туман стелиться над лугами, перетворюючи пейзаж на живу акварель. До лісу прилягає невеликий сосновий масив — залишок давніх борів, які колись вкривали цю частину лісостепу. Для новачків у географії регіону: Харківська область лежить у зоні помірно-континентального клімату, де спекотне літо змінюється сніжною зимою, а ґрунти родючі, що здавна підтримувало сільське господарство.
Траса М-03 проходить просто через село, з’єднуючи його з Чугуєвим, а далі — з Харковом. Ця зручність мала й зворотний бік: стратегічне положення завжди привертало увагу військових. Координати приблизно 49°50′ пн. ш. 36°43′ сх. д. — їх легко знайти на будь-якій карті. Поруч — Малинівка, а сам Чугуїв видно через річку. У мирні роки тут любили відпочивати городяни: свіже повітря, тиша, можливість скупатися чи просто посидіти біля води. Сьогодні природа лишається тією ж — вічною й заспокійливою, попри все, що відбувається навколо.
Історія: від двох сіл до одного
Заснування 1693 року пов’язане з розширенням слобідських поселень навколо Чугуївської фортеці. Клугінівка (північна частина) до 1940 року налічувала 171 двір і мала церкву. Башкирівка (південно-східна) була меншою — 137 дворів і сільрада. Назви, ймовірно, відображають різні корені: одна може походити від прізвища чи прізвиська перших поселенців, інша — від історичних зв’язків регіону. До 1967 року село іноді називали Калугино-Башкирівка.
Друга світова війна обрушилася на ці місця з особливою силою. Під час окупації 1941–1943 років із приблизно 360 будинків уціліло лише сім. Після визволення села поступово відновили, а в 1950-х їх офіційно об’єднали. З 1954 по 1989 рік тут розміщувалася 75-та гвардійська танкова дивізія — ще одне підтвердження стратегічної важливості лівого берега Дінця.
У радянські роки життя текло розмірено: військовий гарнізон, конструкторське бюро (філіал харківського КБ ім. Морозова), військовий госпіталь. Люди працювали, ростили дітей, відзначали свята. Школа, відкрита 1985 року й згодом перетворена на ліцей, 1997-го отримала звання «Школа року» району. Це було місце, де вчили не лише предметів, а й поваги до історії рідного краю.
Населення, мова та повсякденне життя
За переписом 2001 року в Клугіно-Башкирівці проживало 738 осіб (323 чоловіки та 415 жінок). Розподіл за рідною мовою показовий для регіону:
Таблиця: Розподіл населення за рідною мовою (перепис 2001 року)
| Мова | Кількість осіб | Частка, % |
|---|---|---|
| Російська | 537 | 72,76 |
| Українська | 190 | 25,74 |
| Вірменська | 9 | 1,22 |
| Інші / не вказали | 2 | 0,28 |
Це типова картина для прикордонних територій Харківщини: російськомовне середовище з глибокою повагою до української культури. У ліцеї, де на початок 2024/2025 навчального року навчалося близько 236 дітей (початкові класи — 52, середні — 134, старші — 50), викладання ведеться українською, зі спеціальним філологічним профілем у старших класах. Учні регулярно стають призерами олімпіад і конкурсів — навіть у найскладніші роки.
Військова спадщина та реалії наших днів
Поруч із селом розташований гарнізон «Башкирівка», пов’язаний із 92-ю окремою механізованою (штурмовою) бригадою. Це надає місцю особливого статусу і в мирний, і у воєнний час. 2014 року тут поховали капітана Вадима Демиденка — одного з перших захисників України в сучасному конфлікті.
З 2022 року Клугіно-Башкирівка, як і весь Чугуївський район, опинилася під постійними обстрілами. 26 червня 2022 року внаслідок обстрілу загинули дві жінки — 22 і 57 років, ще одна людина дістала поранення. 1 грудня 2022-го ракета С-300 влучила в п’ятиповерховий житловий будинок, зруйнувавши верхні поверхи й поранивши двох жінок. Ліцей зазнав кількох ракетних ударів — за словами директорки Діни Сладких, їх було чотири за три роки. Повністю зруйновано автономну котельню, пошкоджено класи, музей і спортивний майданчик.
Незважаючи на це, життя триває. Чугуївська громада будує підземні школи, щоб діти з Клугіно-Башкирівки та інших сіл могли навчатися в безпеці. Учителі ліцею продовжують працювати, готувати учнів до олімпіад і підтримувати традиції. Це не просто цифри — це реальні люди, які обирають залишатися й відновлювати.
Пам’ять і символи
У селі зберігається братська могила, де спочивають 46 радянських воїнів, полеглих у роки Другої світової. Є згадки про пам’ятний танк і храм на честь Царствених мучеників. Ці місця — не просто пам’ятники, а жива нитка, що з’єднує покоління. Тут можна відчути, як історія XX століття переплітається з подіями сьогоднішнього дня.
Клугіно-Башкирівка вчить багатьому: цінувати кожен мирний день, пам’ятати тих, хто пішов, і вірити, що навіть маленьке село біля річки здатне нести в собі величезну силу людського духу. Річка Сіверський Донець продовжує свій шлях, сосни шумлять по-старому, а жителі — ті, хто залишився, і ті, хто повернеться, — продовжують писати нову главу своєї історії.
