Олександр Сергійович Терещенко, білоруський нейрохірург і телеведучий, чиї передачі відкривали глядачам двері операційних, помер 20 квітня 2023 року у віці 72 років. Точна медична причина його смерті так і не була оприлюднена сім’єю чи офіційними джерелами — дочка Катерина лише повідомила в соцмережах, що він «залишив слід у життях тисяч людей». Ця стриманість у деталях лише підкреслює, наскільки глибоко він цінував людську гідність навіть в останні моменти.
Його життя — це історія людини, яка після особистої трагедії обрала професію, щоб «керувати процесом життя і смерті». Від нейрохірургії в мінській лікарні до екранів, де він показував справжні операції без прикрас, Терещенко став символом чесної розмови про здоров’я в пострадянському просторі. Його програми не лякали заради рейтингів — вони змушували замислитися про наслідки звичок і цінувати кожну можливість зберегти життя.
Сьогодні, коли точна причина смерті Терещенка залишається приватною справою сім’ї, спадщина лікаря продовжує працювати: тисячі людей, натхненні його порадами, змінили харчування, відмовилися від шкідливих звичок і стали уважнішими до сигналів свого організму. Розмова про нього — це розмова не лише про кінець, а й про те, як одна людина може змінити ставлення цілої країни до власного здоров’я.
Шлях до медицини: трагедія, яка визначила долю
Загибель близьких родичів на очах у молодого Олександра перевернула всі його уявлення про роль лікаря. Він бачив, як медики метушаться, але не завжди можуть контролювати ситуацію, і вирішив: «Я хочу навчитися сам керувати процесом життя і смерті». Ця фраза, яку він пізніше повторював в інтерв’ю, стала внутрішнім компасом на все життя.
У 1974 році Терещенко закінчив Мінський медичний інститут. За розподілом два роки відпрацював на Далекому Сході — сувора школа, де доводилося справлятися з обмеженими ресурсами і складними випадками. Повернувшись до Мінська, він продовжив роботу на кафедрі, а потім присвятив 25 років нейрохірургії в 9-й міській клінічній лікарні столиці. Нейрохірургія — це не просто операції на головному та спинному мозку. Це робота з найтоншими структурами, де міліметр вирішує долю пацієнта: рухатися чи залишитися паралізованим, бачити чи втратити зір, жити чи піти.
Колеги відзначали його спокій і точність в операційній. Але за зовнішньою витримкою ховалася людина, яка пам’ятала кожну втрату і кожне врятоване життя. Стрес професії хірурга він описував прямо: нічні чергування, недосип, постійна напруга. За його словами, середня тривалість життя хірургів у той час була близько 49 років — цифра, яка змушувала замислитися навіть найстійкіших.
Від операційної до екрана: народження «теледоктора»
Журналістикою Олександр захопився ще на третьому курсі інституту. Перші літературні спроби отримали схвалення відомих білоруських письменників. Але справжня медійна кар’єра почалася у 2007 році, коли він став ведучим авторських програм на білоруському телебаченні та радіо.
Серед найвідоміших — «Лікарські таємниці плюс», «Майбутнє сьогодні», «Про що не прийнято говорити» і радіовипуски «Стиль життя з доктором Терещенком». На відміну від багатьох медичних шоу того часу, його передачі не використовували муляжі та постановочні кадри. Глядачі бачили справжні операції: видалення виразки шлунка, роботу з ураженим інфарктом серцем, втручання на мозку. Терещенко пояснював: «Одне діло — почути, що потрібно видалити виразку, і зовсім інше — побачити, як виглядає мертве серце після інфаркту. Після цього людина сто разів подумає, перш ніж довести себе до операційного столу».
Програми отримували нагороди Міністерства охорони здоров’я і премію «Телевершина». Він був автором і продюсером документальних фільмів — «Онкологи», «У ритмі серця», «Зима минеться». Ці роботи показували не лише хвороби, а й людей, які з ними борються, і лікарів, які не здаються.
Філософія здоров’я: 10 % від лікаря, решта — від самої людини
Терещенко не втомлювався повторювати: здоров’я людини лише на 10 % залежить від лікаря. Решта — генетика, екологія, харчування та спосіб життя. Сам він був живим прикладом своїх принципів. Відмовився від куріння та алкоголю, виключив сіль, цукор, картоплю (через крохмаль) і червоне м’ясо. У раціоні залишалися чорний шоколад, мед, яблука, лимони та інші прості, але корисні продукти.
Він любив серіал «Доктор Хаус» — не за цинізм головного героя, а за те, як той шукав істину будь-якою ціною. У реальному житті Терещенко теж цінував правду більше зручних міфів. Його передачі часто закінчувалися одним і тим самим посланням: не чекайте чуда від таблеток — змінюйте звички, поки не пізно.
Ось основні принципи, які він транслював глядачам:
- Рух і сон — основа всього. Без них навіть ідеальне харчування не працює.
- Відмова від «білого яду» — сіль і цукор у надлишку руйнують судини та обмін речовин.
- Усвідомлене харчування — краще менше, але якісніше. Чорний шоколад і мед — не розкіш, а підтримка для серця і мозку.
- Регулярні обстеження — особливо після 40–50 років, коли ризики зростають.
Багато глядачів пізніше визнавали: саме після його програм уперше записалися до лікаря або переглянули меню.
Захоплення, які робили його людиною, а не лише лікарем
Медицина не вичерпувала його особистість. Олександр усе життя цікавився мистецтвом — не пропускав відкриття виставок у Мінську, дружив із білоруськими художниками: Миколою Селещуком, Сергієм Тимоховим, Володимиром Зенкевичем, Валерієм Слауком та іншими. Живопис, за його словами, допомагав зберігати внутрішню рівновагу після важких операцій.
Цей бік особистості робив його передачі особливо людяними. Він говорив не як сухий професор, а як людина, яка бачила і страждання, і красу життя. Друзі-художники відзначали його тонкий смак і вміння підтримувати розмову про що завгодно — від нейрохірургії до кольору на полотні.
Останні дні і те, що залишилося за кадром
20 квітня 2023 року дочка Катерина написала в соцмережах коротке, але містке повідомлення. Терещенко пішов у 72 роки. Офіційна причина смерті Терещенка не називалася в жодному публічному джерелі — ні в лікарняних зведеннях, ні в коментарях сім’ї. У білоруських ЗМІ обмежувалися фразами «пішов із життя» і «помер після довгого життя».
У професії, де він щодня стикався зі смертю, його власний відхід виявився максимально приватним. Можливо, саме так він і хотів — без зайвої уваги до тіла, яке стільки років служило іншим. Колеги і глядачі відзначали: навіть ідучи, він залишив після себе більше, ніж багато хто залишає за все життя.
Спадщина, яка продовжує працювати
Сьогодні передачі Терещенка можна знайти в архівах. Вони не застаріли — тому що в їхній основі не модні тренди, а вічні істини: слухай своє тіло, не ігноруй сигнали, цінуй кожну можливість зберегти здоров’я. Його документальні фільми про онкологів і кардіологів досі показують, як виглядає справжня боротьба за життя.
Для просунутих читачів важливо розуміти контекст епохи: у 2000–2010-х роках медичне телебачення в Білорусі та сусідніх країнах часто було або надмірно оптимістичним, або залякуючим. Терещенко обрав третій шлях — чесний, документальний, шанобливий до глядача. Він не обіцяв чудес, але давав інструменти, щоб людина сама могла впливати на свою долю.
Для новачків його історія — простий урок: навіть найвідповідальніший лікар залишається людиною. Він може рятувати життя в операційній і навчати мільйони через екран, але врешті-решт стикається з тією самою крихкістю, про яку попереджав інших. Причина смерті Терещенка, якою б вона не була медичною мовою, не скасовує того, що він прожив життя, повне сенсу і користі.
Його дочка сказала точно: він ставився до кожного звернення з чуйністю, незалежно від чину і рангу. У цьому — весь Олександр Терещенко. Лікар, який не просто лікував, а вчив жити так, щоб лікування було потрібне якомога рідше. І навіть після його відходу це вчення продовжує рятувати людей — тихо, без гучних заголовків, але дуже по-людськи.
