Гіперзвуковий авіаційний ракетний комплекс «Кинжал» (індекс 9-А-7660, ракета 9-С-7760) є аеробалістичною зброєю повітряного старту, створеною на базі оперативно-тактичного комплексу «Іскандер-М». Він здатний розвивати швидкість до 10 Махів, уражати цілі на відстані до 2000 км з носія МіГ-31К і нести як звичайну, так і ядерну бойову частину масою близько 500 кг.
Комплекс прийнято на озброєння у 2017 році, вперше публічно представлено 2018 року і активно застосовували з березня 2022 року. Його головні особливості — маневрування на всій траєкторії, низька радіолокаційна помітність і здатність долати більшість наявних систем ПРО.
Носіями є модернізовані МіГ-31К, Ту-22М3 і перспективно Су-57. Станом на 2026 рік виробництво нарощується, а конструкція отримала доопрацювання термінальної фази польоту.
Коли важкий перехоплювач МіГ-31К відривається від землі з довгою білою ракетою під фюзеляжем, картина виглядає майже сюрреалістичною. Стартова маса майже чотири з половиною тонни, довжина близько восьми метрів — і все це піднімається на висоту 15–20 кілометрів, розганяється і відпускає «кинжал» у вільний політ. Далі ракета сама розганяється до десяти швидкостей звуку і мчить до цілі, змінюючи траєкторію так, ніби їй байдужі закони балістики.
Саме так працює російський гіперзвуковий авіаційний ракетний комплекс, відомий під індексом 9-А-7660. У кодифікації НАТО він отримав позначення AS-24 Killjoy. Багато хто досі сперечається, наскільки коректно називати його саме гіперзвуковим — адже класичні гіперзвукові апарати мають зберігати керований політ в атмосфері на швидкостях понад 5 Махів. «Кинжал» же — аеробалістична ракета. Але цифри швидкості, дальності та точності роблять суперечки майже академічними.
Історія появи: від «Іскандера» до повітря
Корені «Кинжала» сягають коломенського КБ машинобудування. Інженери взяли вже відпрацьовану ракету 9М723 комплексу «Іскандер-М» і адаптували її під повітряний старт. Довелося переробити хвостову частину, зменшити рулі та додати спеціальний обтічник, що захищає сопло на високих швидкостях. Робота тривала у 2000–2010-ті роки паралельно з модернізацією самого «Іскандера».
1 грудня 2017 року комплекс заступив на дослідно-бойове чергування в Південному військовому окрузі. А 1 березня 2018 року Володимир Путін вперше публічно розповів про нього у посланні до Федеральних зборів, назвавши зброєю, яка «не має світових аналогів». Тоді ж показали відео пуску з МіГ-31. Відтоді «Кинжал» перестав бути секретом.
Перші бойові пуски відбулися 18 березня 2022 року. Тоді ракетами уразили підземний склад боєприпасів в Івано-Франківській області. Відтоді комплекс застосовували десятки разів — за даними відкритих джерел, не менше 44 підтверджених випадків на початок 2026 року, а за окремими оцінками — значно більше.
Технічні характеристики: цифри, що вражають
Стартова маса ракети становить приблизно 4300–4615 кг. Довжина — 7,2–8 метрів, діаметр корпусу близько метра. Бойова частина важить 480–500 кг і може бути фугасною, проникаючою (типу БеТАБ) або ядерною потужністю 5–50 кілотонн.
Максимальна швидкість сягає 10 Махів (близько 12 350 км/год), а за деякими заявами — до 12 Махів. Висота, на якій ракета виходить на гіперзвук, — близько 20 кілометрів.
Дальність ураження залежить від носія. З МіГ-31К комплекс б’є на 2000 км (сюди входить і радіус дії самого літака). З Ту-22М3 — уже понад 3000 км. Сама ракета без урахування літака долає, за різними оцінками, від 460 до 1500 км.
Система наведення комбінована: інерціальна з корекцією за ГЛОНАСС і можливістю оптичного або радіолокаційного самонаведення на кінцевій ділянці. Кругове ймовірне відхилення заявляється на рівні одного метра.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Стартова маса | 4300–4615 кг | За даними відкритих джерел |
| Довжина | 7,2–8 м | Оцінка за фотографіями |
| Маса БЧ | 480–500 кг | Звичайна або ядерна |
| Швидкість | до 10 Махів | ~12 350 км/год |
| Дальність (МіГ-31К) | до 2000 км | З урахуванням радіуса літака |
Дані зібрано за матеріалами відкритих публікацій rbc.ru та missilethreat.csis.org.
Носії: хто піднімає «кинжал» у небо
Основний і наймасовіший носій — модернізований МіГ-31К. Літак піднімає одну ракету. Висока швидкість і стеля перехоплювача дають змогу стартувати з великої висоти і вже з початковою швидкістю понад 1500 км/год. Саме тому «Кинжал» отримує таку дальність.
Ту-22М3М здатний нести до чотирьох ракет. Це різко збільшує радіус застосування. У перспективі розглядається інтеграція на Су-57 і навіть на стратегічні Ту-160 (у зменшеному варіанті). Су-34 теж згадувався як можлива платформа.
Модифікація МіГ-31 під «Кинжал» потребувала серйозних доопрацювань: посилення вузлів підвіски, зміна системи управління зброєю, встановлення спеціального обладнання для введення польотного завдання прямо з борту.
Як летить ракета: траєкторія і маневрування
Після відокремлення від літака на висоті 12–20 км твердопаливний двигун розганяє ракету. Вона швидко виходить на гіперзвукову швидкість і починає маневрувати — і за висотою, і за курсом. Траєкторія виходить непередбачуваною для більшості систем ПРО, розрахованих на класичні балістичні цілі.
На кінцевій ділянці швидкість дещо падає, але все одно залишається надзвуковою. Саме тут спрацьовує головка самонаведення. У 2025 році, за даними західних джерел, з’явилися доопрацювання термінальної фази: різкіші маневри та пікірування під гострим кутом. Це помітно знизило ефективність перехоплення деякими комплексами.
Бойове застосування і протидія
З 2022 року «Кинжал» використовували для ударів по складах, командних пунктах, інфраструктурі та промислових об’єктах. Висока точність і проникаюча здатність бойової частини дають змогу уражати навіть заглиблені цілі.
Проти нього застосовували системи Patriot. Перші успішні перехоплення фіксували ще 2023 року. Однак у 2025–2026 роках з’явилися повідомлення про нові засоби радіоелектронної боротьби. Українська система «Лима», за заявами розробників, змогла відхилити або зруйнувати десятки ракет, впливаючи на канали супутникової навігації та бортові антени. Наскільки ці цифри точні — питання відкрите, але сам факт появи ефективного РЕБ проти «Кинжала» змінює картину.
Виробництво ракет залишається обмеженим. За оцінками, 2024 року замовили 44 одиниці, 2025-го — уже 144. Вартість однієї ракети за контрактами оцінюється приблизно в 4,5 мільйона доларів.
Порівняння з іншими гіперзвуковими системами
«Кинжал» часто порівнюють із «Цирконом». Це різні класи зброї. «Циркон» — крилата ракета морського базування з власним двигуном, розрахована передусім на кораблі. «Кинжал» — аеробалістична ракета повітряного старту, заточена під наземні та надводні стаціонарні й рухомі цілі. За дальністю та гнучкістю застосування авіаційний комплекс виглядає кращим у більшості сценаріїв.
З американським AGM-183 ARRW або китайським DF-ZF пряме порівняння ускладнене: у всіх свої особливості траєкторії, носіїв і бойових частин. «Кинжал» виграє завдяки вже наявній інфраструктурі та відносно швидкій адаптації під різні платформи.
- Швидкість і час підльоту. Від моменту пуску до ураження цілі в більшості випадків минає лише кілька хвилин. Це різко скорочує час реакції оборони.
- Маневрування. Ракета змінює траєкторію на всьому шляху, а не лише на кінцевій ділянці, як багато балістичних систем.
- Універсальність бойової частини. Одна й та сама ракета може нести і звичайний, і ядерний заряд.
- Мобільність носія. МіГ-31К здатний швидко перебазуватися і запускати ракету з різних районів.
Усі ці якості роблять «Кинжал» зброєю, яка залишається в центрі уваги військових фахівців і через вісім років після першого публічного показу. Виробництво зростає, конструкція доопрацьовується, а суперечки про його реальні можливості тривають. І доки в повітрі продовжують підніматися МіГ-31К із довгими білими ракетами під черевом, розмова про «кинжал» далеко не закінчена.
