У Полтаві — місті, де переплітаються героїчні сторінки Битви 1709 року та тихі вулички з віковими каштанами, — одна жінка довгі роки залишалася майже непомітною за спиною яскравого й суперечливого мера. Людмила Мамай, друга дружина (і перша по-справжньому) Олександра Мамая, стала символом тієї самої «невидимої сили», яка часто стоїть за місцевою владою: бізнес, нерухомість, сімейні зв’язки та декларації, де цифри говорять голосніше за слова. Її історія — це не просто особиста сага, а дзеркало, в якому відображаються особливості життя регіональної еліти в Україні: від романтичного початку в радянському цеху до розкоші, скандалів і тяжких наслідків для всієї родини.
У 2012 році, коли Олександр Мамай уже другий рік керував містом, його офіційна зарплата становила лише 142 тисячі гривень. У той самий час його дружина задекларувала понад 5,1 мільйона гривень — майже виключно дивіденди та банківські відсотки. На рахунках родини тоді лежало близько 64 мільйонів гривень, а у власності були просторий будинок, земельні ділянки, Lexus LX 570 та два BMW X5. Ці цифри не стали випадковістю. Вони продемонстрували, як у невеликому обласному центрі бізнес і політика переплітаються так тісно, що часом важко зрозуміти, де закінчується одне й починається інше. Людмила не була публічною фігурою — вона не виступала на сесіях і не давала інтерв’ю. Але саме її активи та компанії формували фінансовий фундамент родини, поки чоловік вирішував міські питання.
Сьогодні, у 2026 році, Полтава живе без обраного мера: виконувачка обов’язків — секретарка міськради Катерина Ямщикова. Олександр Мамай, засуджений у 2023 році за корупцію, давно залишив кабінет. Його старша дочка Наталія Веретенникова (у дівоцтві Мамай) у червні 2024 року була затримана СБУ в Києві за підозрою в колабораційній діяльності — вона керувала рекламним агентством у Санкт-Петербурзі та брала участь у піар-кампаніях партії «Єдина Росія» під час російських «виборів» 2022–2023 років, отримавши понад 35 мільйонів рублів. На її майно накладено арешт на суму понад 270 мільйонів гривень. Родина Мамаїв, колись одна з найвпливовіших у Полтаві, сьогодні розбирається з наслідками: юридичними, репутаційними та людськими. А Людмила залишається тією тихою ниткою, яка пов’язує минуле й сучасне цієї історії.
Романтика на тролейбусі та двічі той самий шлюб
У серпні 1985 року в цеху складання дитячих велосипедів на вулиці Панаса Мирного в Полтаві 18-річний Олександр Мамай працював після школи. Туди часто заходила в гості дочка однієї з робітниць — 24-річна Людмила, яка вже побувала заміжем. Молоді люди познайомилися, і менше ніж за рік, 3 червня 1986 року, одружилися. Весілля вийшло зовсім не святковим: середина тижня, ні таксі (коштувало 3 рублі, а він заробляв 10 рублів на день на овочевій базі), ні пишної сукні. Вони сіли на звичайний тролейбус і поїхали до загсу. Через кілька днів відзначили в ресторані «Театральний». Олександр пізніше згадував, що не пам’ятає наряд нареченої — «щось таке миленьке», — але пам’ятає відчуття щастя й те, як вони потім ростили дітей.
Він був прагматиком: замість того щоб одразу піти вчитися на стаціонар до Полтавського інженерно-будівельного інституту (куди склав іспити на відмінно), обрав родину. Пізніше все ж довичився — вже на агрономічному факультеті Полтавської державної аграрної академії. Людмила стала для нього опорою в ті роки, коли він тільки починав шлях від робітника до підприємця та політика. Вони прожили разом срібне весілля у 2011 році, але офіційно розлучені з 2013-го. Незважаючи на розлучення, Олександр часто називав її дружиною публічно, а родина продовжувала жити спільним побутом. Пізніше в нього з’явилася нова супутниця — Олена Кнуренко, мати його молодших дітей. Але саме Людмила залишалася тією, на кого десятиліттями записували найцінніші активи: автомобілі, частки в компаніях, нерухомість.
Діти, депутати та нова глава родини
Від шлюбу з Людмилою в Олександра залишилися падчерка Ірина Клімко (депутатка Полтавської міськради кількох скликань), дочка Наталія (1988 року народження, депутатка Шевченківської райради) та син Сергій (депутат тієї ж райради в пізніші роки). Пізніше з’явилися молодші — Марія, Поліна та Євген. Діти старшого покоління активно брали участь у місцевій політиці: Ірина та Сергій засідали в радах, Наталія теж була депутаткою. Це класична модель сімейної династії в українських регіонах — коли влада і бізнес залишаються всередині кола близьких людей.
У 2024 році саме Наталія опинилася в центрі гучної справи. 36-річна жінка, яка жила в Києві, дистанційно керувала рекламним агентством у Санкт-Петербурзі. За версією слідства СБУ, агентство брало участь у піар-кампанії «Єдиної Росії» під час російських псевдовиборів. Вона отримала понад 35 мільйонів рублів дивідендів. 11 червня 2024 року — в день народження батька — її затримали в столиці. На майно накладено арешт: три квартири в Києві, мінівен, частки в українських компаніях (загальна сума понад 270 мільйонів гривень). Справа за статтею про колабораційну діяльність (ч. 6 ст. 111-1 КК України) досі розглядається в Шевченківському районному суді Києва. У 2025–2026 роках суди змінювали запобіжний захід — спочатку без застави, потім апеляція дозволила 5-мільйонну заставу. Родина, яка колись будувала вплив у Полтаві, тепер розбирається з наслідками вибору однієї з дочок.
Бізнес, декларації та «невидимі» мільйони
Людмила Мамай ніколи не була зобов’язана подавати електронну декларацію — вона не обіймала публічних посад. Але саме на неї та її компанії припадала основна частина сімейного капіталу. У різні роки вона мала частки в ТОВ «Полтава Реал Естейт Груп» (до 68 %), ТОВ «СЄВ» (оптова торгівля), була співзасновницею кредитної спілки «Полтавщина». У 2012 році майже вся сума в 5,1 мільйона гривень надійшла від дивідендів та відсотків за вкладами. Родина володіла будинком на вулиці Світанковій (близько 420 кв. м), земельними ділянками, елітними автомобілями.
Така структура типова: активи розподіляються між родичами, щоб мінімізувати публічний слід. Декларації Олександра Мамая за різні роки показували скромні зарплати мера та великі суми на рахунках матері Тамари чи колишньої дружини. У 2016–2018 роках родина декларувала мільйони готівкою в доларах і гривнях, цінні папери, нерухомість. Коли у 2023 році суд виніс вирок Олександру Мамаю — 5 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком 1 рік і забороною обіймати певні посади — він уже компенсував збитки та перерахував 2 мільйони гривень на проєкт «Армія дронів».
«Мертві душі» та ціна полтавської влади
Найгучніший корупційний епізод пов’язаний саме з побутом родини. У 2021–2022 роках через комунальне підприємство «Інститут розвитку міста» на роботу оформили двох жінок — Ольгу Кубай та Валентину Кропивну. За документами вони значилися експертками з програм та урбаністики, отримували зарплату близько 15 тисяч гривень на місяць. Насправді вони прибирали та готували їжу в будинку мера на Світанковій і в квартирі його матері. За дев’ять місяців бюджет втратив понад 570 тисяч гривень. Суд визнав це організацією розтрати шляхом зловживання службовим становищем та внесенням завідомо неправдивих відомостей у документи. У 2023 році Вищий антикорупційний суд виніс вирок. Ця справа стала одним із символів того, як особисті потреби керівника міста іноді оплачуються з кишені платників податків.
Полтава: місто контрастів та сімейних історій
Полтава — це не лише місце, де у 1709 році вирішувалася доля імперії. Це сучасний обласний центр, де місцева еліта часто будує свій вплив через сімейні зв’язки, нерухомість і комунальні підприємства. Історія родини Мамаїв — яскравий приклад: від молодого робітника, який обрав кохання замість негайної кар’єри, до мера, чия родина володіла активами на десятки мільйонів, і до гучних кримінальних справ. Сьогодні містом керує виконувачка обов’язків Катерина Ямщикова — її зарплата у 2025 році становила близько 12,6 тисячі гривень на місяць. Це контраст, який видно неозброєним оком.
Людмила Мамай залишається фігурою, про яку мало пишуть. Вона не давала прес-конференцій і не коментувала скандали. Але саме через її компанії, автомобілі та нерухомість проходила значна частина сімейного капіталу. Її історія показує, наскільки складно буває відділити особисте від публічного в регіональній політиці, і як одна гучна справа може змінити долю не лише однієї людини, а й усієї родини.
У 2026 році, коли Полтава продовжує жити без обраного мера, а суди у справі Наталії Веретенникової йдуть своїм ходом, історія дружини Мамая Полтава залишається нагадуванням: за кожним гучним ім’ям стоїть ціла мережа стосунків, активів і людських виборів. І часом саме «невидима» дружина виявляється тією, хто тримав у руках найміцніші нитки цього полотна.
