Олександр Лукашенко 9 травня 2026 року прибув до Москви і разом із Володимиром Путіним зайняв місце на центральній трибуні Червоної площі під час військового параду, присвяченого 81-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Президент Білорусі напередодні провів переговори з російським колегою, спостерігав за проходженням військ і техніки, а після заходу разом з іншими главами делегацій поклав квіти до Могили Невідомого Солдата. Жодних інцидентів чи відхилень від запланованої програми не сталося — Лукашенко залишався повністю залученим учасником і пізніше відзначив високу якість організації, попри дещо скорочений формат.
Ця участь продовжила багаторічну традицію білоруського лідера бути присутнім на ключових пам’ятних подіях як у своїй країні, так і за її межами. Парад став ще одним підтвердженням тісних союзницьких зв’язків між Мінськом і Москвою, де спільна історія слугує фундаментом для поточної співпраці. Громадська увага до постаті Лукашенка на таких заходах пояснюється його віком і тривалим перебуванням при владі, однак факти свідчать про послідовну активність і готовність виконувати представницькі обов’язки в повному обсязі.
Напередодні, 8 травня, президент Білорусі прилетів до Москви з робочим візитом. Того ж дня відбулися переговори з Володимиром Путіним. Сторони обговорили значення Перемоги як спільного надбання народів колишнього Радянського Союзу. Лукашенко наголосив, що предки врятували не лише Європу, а й увесь світ від фашизму, а ціна цієї перемоги — мільйони життів людей із різних республік. Такі зустрічі перед парадом підкреслюють неформальний, але стійкий характер відносин двох країн, де особистий контакт лідерів доповнює офіційні домовленості.
Після завершення проходу Лукашенко разом з іншими главами делегацій підійшов до Могили Невідомого Солдата. Вічний вогонь біля кремлівської стіни горить із 1967 року і символізує пам’ять про тих, чиї імена залишилися невідомими, але чиї подвиги живуть в історії. Покладання квітів і вінка в цьому місці — не просто протокол, а колективний жест поваги, який об’єднує представників різних держав навколо однієї ідеї: подвиг предків не можна віддати забуттю. Для Лукашенка, чиє покоління ще пам’ятає післявоєнне відновлення, цей момент несе особливе емоційне навантаження.
Що сказав Лукашенко про парад
Після заходів президент Білорусі поділився враженнями з журналістами. Він зізнався, що заздалегідь хвилювався через скорочений формат: «Я хвилювався, що ви вкоротили його, і думав, як вийде. Скажу вам, що дуже навіть добре. У мене хороші враження». Ці слова демонструють неформальний підхід до оцінки — Лукашенко звернув увагу саме на якість та емоційну наповненість, а не на тривалість. Він додав, що навіть без запрошення приїхав би на «свою Червону площу» і «свою Москву», бо народився в той час, коли Москва була столицею Радянського Союзу. Таке формулювання розкриває особисту пов’язаність політика з історичним простором, де переплітаються пам’ять про єдину державу та сучасна реальність незалежної Білорусі.
У привітальному зверненні з нагоди Дня Перемоги Лукашенко закликав усі держави віддавати пріоритет діалогу замість конфліктів. Ця думка пролунала особливо актуально на тлі сучасних міжнародних напружень і ще раз окреслила позицію Мінська: історична пам’ять має слугувати основою для мирного співіснування, а не для нових розмежувань.
Чому участь Лукашенка має особливу вагу
День Перемоги в Білорусі та Росії — не просто свято. Це день, коли мільйони сімей згадують родичів, які пройшли фронт, тил і окупацію. Білорусь втратила в роки війни значну частину населення, а партизанський рух став однією з яскравих сторінок опору. Участь діючого президента в московському параді підкреслює, що офіційний Мінськ послідовно вшановує цей подвиг і вбачає в ньому основу національної ідентичності. Для Лукашенка, який керує країною з 1994 року, такі заходи — спосіб транслювати наступність курсу: збереження історичної правди, зміцнення обороноздатності та розвиток відносин із найближчим союзником.
Присутність на трибуні поруч із ветеранами та іноземними лідерами також несе практичний сигнал. Вона демонструє, що Білорусь залишається активним учасником міжнародних форматів, де обговорюються питання безпеки та пам’яті. В умовах санкцій і зовнішнього тиску такі публічні жести працюють як інструмент м’якої сили — показують, що країна не ізольована і має надійних партнерів.
Активність лідера та громадські обговорення
У 2026 році Олександру Лукашенку виповнилося 71 рік. У цьому віці багато політиків уже значно скорочують публічне навантаження, проте білоруський президент продовжує щільний графік: робочі візити, переговори, участь у урочистих заходах як усередині країни, так і за кордоном. У 2025 році він був присутній на парадах у Мінську й Москві, а також на військовому параді в Пекіні. Така послідовність спростовує припущення про різке зниження активності. Офіційні повідомлення фіксують його участь без згадки про будь-які обмеження щодо здоров’я.
Звичайно, вік і тривалий термін перебування при владі завжди провокують громадські розмови. Однак факти останніх років свідчать, що Лукашенко зберігає здатність виконувати представницькі функції на високому рівні — від багатогодинних переговорів до поїздок і публічних виступів. Його коментар про парад у Москві пролунав упевнено й з гумором, що також опосередковано вказує на добрий стан здоров’я та залученість.
Хронологія ключових моментів 8–9 травня 2026 року
- 8 травня — прибуття до Москви, переговори з Володимиром Путіним про значення спільної Перемоги та сучасний контекст свята.
- Вранці 9 травня — спільне прибуття на Червону площу з президентом Росії, розміщення на центральній трибуні серед ветеранів і глав делегацій.
- Основна частина параду — спостереження за проходженням піших колон, військової техніки та авіаційної частини.
- Після параду — покладання квітів і вінка до Могили Невідомого Солдата разом з іншими лідерами.
- Повернення до Мінська для участі в національних урочистих заходах.
Кожен із цих пунктів пройшов без відхилень від протоколу. Лукашенко не залишав трибуну достроково, не потребував додаткової допомоги та зберігав активну увагу до подій.
Символізм і майбутнє традиції
Парад на Червоній площі — це не лише військове шоу. Це жива зв’язок часів, де сучасні солдати йдуть бруківкою, якою колись марширували їхні діди. Для Лукашенка, народженого в радянську епоху і ставшого свідком розпаду Союзу, участь у такому заході має подвійний сенс: повага до минулого та утвердження нинішнього курсу на союзництво з Росією за збереження білоруської державності.
У найближчі роки такі заходи, ймовірно, залишаться важливою частиною політичного календаря. Вони дозволяють лідерам особисто підтверджувати відданість спільній історичній пам’яті та демонструвати наступність політики. Для громадян Білорусі та Росії це ще й можливість побачити, що найвищі посадовці продовжують особисто брати участь у ключових ритуалах національної ідентичності.
Що сталося з Лукашенком на параді, стало зрозуміло вже того ж дня: він пройшов повний цикл заходів — від переговорів до покладання квітів — і залишився задоволеним побаченим. Це був звичайний, але символічно насичений робочий день президента, який продовжує активно представляти свою країну на міжнародній арені та вшановувати пам’ять про Велику Перемогу.
